Постанова
Іменем України
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 310/8822/17
провадження № 61-48058св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Бердянська міська рада Запорізької області,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у складі судді Дубровської Н. М. від 30 травня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Бєлки В. Ю., від 02 листопада 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бердянської міської ради Запорізької області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності за набувальною давністю.
В обґрунтування позову вказав, що на підставі рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів № 363 від 11 вересня 1986 року та ордеру № НОМЕР_1 від 16 грудня 1986 року він постійно зареєстрований і проживає у кв. АДРЕСА_1 . Балансоутримувачем будинку було відкрите акціонерне товариство "Бердянська трикотажна фабрика" (далі - ВАТ "Бердянська трикотажна фабрика"), яке у 2011 році ліквідовано.
Посилаючись на те, що його сім`я постійно, відкрито на законних підставах проживає у вказаній квартирі, користується господарчими будівлями та спорудами, що обслуговують домоволодіння, земельною ділянкою, що відведена під будівництво та обслуговування житлового будинку, провела поточний та капітальний ремонт, сплачує комунальні послуги, просив суд визнати за ним право власності на 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1, що складається з трикімнатної квартири НОМЕР_2 загальною площею 44,4 кв. м, житловою - 34,9 кв. м.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 02 листопада 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що володіння позивачем спірною частиною будинку, яка на праві власності належала ліквідованій юридичній особі, не є добросовісним в розумінні статті 344 ЦК України, що є правовою підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач заперечує факт виникнення правовідносин щодо користування спірним житловим приміщенням в розумінні статті 61 ЖК України, а відповідач не надав доказів виникнення цих відносин. Договір найму вказаного житлового приміщення позивач не укладав, а ордер на вселення його сімʼї до спірного будинку не є підтвердженням набуття права користування цим будинком. Суди неправильно застосували норми статті 344 ЦК України.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 12 грудня 2018 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення виконкому Бердянської міської ради № 363 від 11 вересня 1986 року ВАТ "Бердянська трикотажна фабрика" прийняла на баланс житловий будинок АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 проживає у цьому будинку у кв. НОМЕР_2 на підставі ордеру № НОМЕР_1 від 16 грудня 1986 року як член сім`ї наймача ОСОБА_4, на ім`я якої був виданий ордер про вселення.
У 2011 році ВАТ "Бердянська трикотажна фабрика" ліквідовано, проте будинок не був переданий у власність територіальної громади і рішенням виконкому Бердянської міської ради від 04 жовтня 2017 року взятий на облік як безхазяйне нерухоме майно.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).