Постанова
Іменем України
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 755/17565/16
провадження № 61-44596св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва у складі судді Панченка М. М. від 27 серпня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у складі судді Катющенка В. П. від 25 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 166 774,81 грн на відшкодування майнової шкоди, 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року визнано неподаною та повернуто заявникові.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 не виконала у встановлений строк вимоги ухвали суду про залишення її апеляційної скарги без руху, а саме не сплатила судовий збір за подання вказаної скарги до суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не отримувала ухвалу апеляційного суду про залишення її апеляційної скарги без руху, що призвело до безпідставного повернення цієї скарги та позбавлення її права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 25 вересня 2018 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року, не оплативши судовий збір за подання цієї скарги до суду.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_2 залишена без руху, а заявнику надано строк для сплати судового збору - десять днів з моменту отримання копії ухвали.
Копію ухвали Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2018 року ОСОБА_2 отримала 25 липня 2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 5, т 2).
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року визнано неподаною та повернуто заявникові.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.