Постанова
Іменем України
07 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 761/934/16-ц
провадження № 61- 40206св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Омега Банк",
особа, яка подала апеляційну скаргу - публічне акціонерне товариство "Альфа Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду міста Києва у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А., від 30 травня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк" (далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк", банк) про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання кредитного договору недійсним.
В обґрунтування позову вказала, що 23 жовтня 2007 року між нею та АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Омега Банк" (далі - ПАТ "Омега Банк", банк), було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав їй кредит в сумі 26 000 доларів США на строк до 22 жовтня 2017 року зі сплатою 11,9 % річних, до якого договором від 06 червня 2009 року були внесені зміни.
Під час укладання кредитного договору банк свідомо та навмисно ввів її в оману щодо істотної умови договору - ціни, а саме: абсолютного значення удорожчання кредиту та відсоткової ставки з метою привернення уваги до фінансової послуги саме цього кредитора. Розмір щомісячного ануїтетного платежу, як одного із вартісних елементів фінансової послуги, не відповідає базовим умовам кредитування та завищений з метою отримання банком доходу. Проведення банком переддоговірної роботи в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про захист прав споживачів", не проводилось.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просила визнати порушеним її право як споживача фінансових послуг банку; визнати недійсним кредитний договір від 23 жовтня 2007 року; визнати недійсним договір від 06 червня 2009 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 23 жовтня 2007 року.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Маліновської В. М. від 22 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним кредитний договір № 2608/1007/88-031 від 23 жовтня 2007 року, укладений між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк" та ОСОБА_1, зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з договором про внесення змін та доповнень № 1 від 09 червня 2009 року, укладеним між правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк" - ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого в свою чергу є ПАТ "Омега Банк", та ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю передбачених законодавством обов`язкових умов для укладення кредитного договору, а саме: банком не здійснено детального, достовірного та об`єктивного розпису сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; не зазначено належно вид та предмет кожної супутньої послуги з обґрунтуванням їх вартості; не визначено реальну процентну ставку; не визначено та не вказано абсолютне удорожчання кредиту в грошовому вигляді шляхом підсумовування всіх платежів на користь банку та третіх осіб з моменту отримання, в період обслуговування та погашення кредиту; не встановлено застереження на попередження про настання валютних ризиків; не зазначено умови відкриття, ведення та закриття банківського рахунку, тарифи та всі суми коштів; не визначено строк дії та порядок припинення кредитного договору; не встановлено умови про дострокове розірвання договору; не визначено відповідальності банку при порушенні умов повернення та зарахування кредиту; не встановлено застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення; не здійснено оприлюднення інформації про умови іпотечного кредитування; не встановлено положення про інфляційне застереження та не узгоджено розрахунки індексації щодо збереження реальної вартості предмету іпотеки, і як наслідок наявність підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, для розірвання цього договору.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 30 травня 2018 року задоволено апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" (далі - ПАТ "Альфа Банк"), скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що належним відповідачем у справі є саме ПАТ "Альфа Банк", яке у червні 2012 року придбало право вимоги за спірним кредитним договором, про що була обізнана позивач, проте не вчинила передбачених статтею 33 ЦПК України 2004 року дій для залучення належного відповідача, а тому відсутні правові підстави для задоволення її позову, пред`явленого до неналежного відповідача - ПАТ "Омега Банк".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статті 33 ЦПК України 2004 року, не врахувавши, що заміна неналежного відповідача у справі є правом, а не обов`язком позивача. ОСОБА_1 не укладала з ПАТ "Альфа Банк" будь-яких договорів, а тому не вважає цю юридичну особу належним відповідачем.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 16 липня 2018 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У жовтні 2018 року ПАТ "Альфа-Банк" подало відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство "Сведбанк", правонаступником якого в свою чергу є ПАТ "Омега Банк", було укладено кредитний договір № 2608/1007/88-031, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 26 000 доларів США на строк до 22 жовтня 2017 року зі сплатою 11,9 % річних, до якого договором від 06 червня 2009 року були внесені зміни.
Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року ПАТ "Сведбанк" відступило права вимоги за кредитним договором від 23 жовтня 2007 року та договором про внесення змін та доповнень № 1 від 09 червня 2009 року ПАТ "Дельта Банк", а останнє за договором від 15 червня 2012 року - ПАТ "Альфа-Банк" (а.с. 39-64 т 2).
У період з серпня 2012 року до січня 2015 року ОСОБА_1 сплачувала кредитну заборгованість на користь ПАТ "Альфа-Банк" (а.с. 143-144, 191-203 т 1).
У результаті невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань по кредитному договору від 23 жовтня 2007 року виникла заборгованість, яка рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 грудня 2016 року була стягнута з позичальника на користь ПАТ "Альфа-Банк".