ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №826/12451/15
адміністративне провадження №К/9901/25352/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2016 (суддя: Бужак Н.П.) у справі №826/12451/15 за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних фінансових санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2015 №0003651701, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.06.2015 №Ф-60 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.06.2015 №0003661701.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 5.07.2016 позов задоволено: визнано протиправними та скасовані податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 15.06.2015 №0003651701, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.06.2015 №Ф-60 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.06.2015 №0003661701.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.09.2016 залишив апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві без руху у зв`язку з тим, що вона подана без додержання вимог статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), а саме - не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду.
Судом апеляційної інстанції встановлено строк для усунення недоліків до 03.10.2016.
Внаслідок неусунення недоліків апеляційної скарги Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 7.10.2016 повернув її заявнику.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7.10.2016 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування своїх вимог Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві посилається на порушення судом норм процесуального права, а саме: статтей 8, 55 Конституції України, статті 8 Закону України "Про судовий збір", статей 88, 185 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції).
Відзив від позивача на касаційну скаргу відповідача до Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) встановлено порядок і строки апеляційного оскарження судових рішень.
Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями суду першої інстанції, можуть скористатися правом їх оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений процесуальним законом строк та у визначеному порядку.
Статтею 187 КАС України (в редакції, чинній на час подання позивачем апеляційної скарги) встановлено вимоги до апеляційної скарги та, зокрема, передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Зі змісту положень Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов`язків для реалізації права на звернення до суду, зокрема з апеляційною скаргою, та не є обмеженням гарантованого права на доступ до суду.