ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №805/2765/15-а
адміністративне провадження №К/9901/41173/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.09.2015 (суддя - Кониченко О.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 (колегія суддів: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.) у справі №805/2765/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Донбас" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Донсбас" (далі - Товариство), звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2015 за №0000074100/1395/10/28-03-41.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач приймаючи спірне рішення, яким йому було донараховано податок на додану вартість покладає на нього відповідальність за несплату його контрагентами (Донецькою залізницею, КП "Компанія "Вода Донбасу", ПАТ "Донецькоблгаз") податкових зобов`язань. При цьому позивач доводить дійсність його правовідносин із такими суб`єктами господарювання, як і формування за їх наслідками свого податкового обліку.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.09.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 24.03.2015 за №0000074100/1395/10/28-03-41 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 67264 грн. та зобов`язання сплатити штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 16816 грн.
Рішення судів обґрунтовано тим, що визначені відповідачем порушення знаходяться поза межами відповідальності позивача, тоді як реальність укладених ним правочинів із вказаними контрагентами доведена позивачем первинними документами, зауважень до яких податковим органом не зазначено.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити. Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам акту перевірки та апеляційної скарги із зазначенням того, що контрагенти позивача за наслідками правовідносин не задекларували податкове зобов`язання з податку на додану вартість, що позбавляє його права декларування податкового кредиту.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем відповідно до п.200.10 ст. 200 та в порядку статті 76 Податкового кодексу України проводилась камеральна перевірка даних Товариства, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо правомірності нарахування суми податкового зобов`язання за грудень 2014 року за результатами чого складено акт, яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.6 ст. 198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2014 року на суму ПДВ в розмірі 67264 грн., що призвело до заниження податкового зобов`язання на 67264 грн.
Суть порушення зазначено в тому що, контрагенти позивача ДП "Донецька залізниця", КП "Компанія "Вода Донбасу", ПАТ "Донецькоблгаз" порушили вимоги податкового законодавства. Зокрема зазначено, що відповідно до додатку №5 та реєстру отриманих податкових накладних до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року ТОВ "Кнауф Гіпс Донсбас" включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податкових накладних, отриманих від ДП "Донецька залізниця" на суму ПДВ 58991 грн., від ПАТ "Донецькоблгаз" на суму ПДВ 1511,77 грн., від КП "Компанія "Вода Донбасу" на суму ПДВ 6761,74 грн., однак згідно бази даних АС "Податковий блок" сума податкових зобов`язань ДП "Донецька залізниця", ПАТ "Донецькміськводоканал" становить 0,0 грн., оскільки податкові декларації з ПДВ за грудень 2014 року Донецькою залізницею, КП "Компанія "Вода Донбасу", ПАТ "Донецькоблгаз" не подано та не задекларовано свої податкові зобов`язання.
За результатами висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 №0000074100/1395/10/28-03-41, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 67264 грн. та зобов`язано сплатити штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 16816 грн.
Не отримавши результату від адміністративного оскарження вказаних рішень в адміністративному порядку, позивач звернувся до суду із позовом, що був задоволений, з чим погоджується Суд, з огляду на наступне.
Правовідносини з приводу формування платником податку податкового кредиту врегульовані розділом V ПК України, у відповідності до пункту 198.1 статті 198 якого (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а").
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.