ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №2а-9979/11/1370
адміністративне провадження №К/9901/28127/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сокальської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступником якої є Червоноградська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області)
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року (суддя Коморний О.І.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року (судді: Рибачук А.І. (головуючий), Багрій В.М., Старунський Д.М.)
у справі № 2а-9979/11/1370
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія"
до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія" (далі - ВАТ "Львівська вугільна компанія") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області (правонаступником якої є Сокальська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області; далі - ДПІ, контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 червня 2011 року № 0004582301 та від 19 вересня 2011 року № 0007172301.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 04 квітня 2012 року адміністративний позов ВАТ "Львівська вугільна компанія" задовольнив.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 04 квітня 2013 року скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні адміністративного позову ВАТ "Львівська вугільна компанія".
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 червня 2015 року скасував постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що висновки суду апеляційної інстанції зроблені без належного дослідження питання щодо реального здійснення господарських операцій. Суд апеляційної інстанції не дослідив доказів, зокрема щодо використання у власній господарській діяльності позивача отриманих від контрагентів товарів та послуг; крім того суду необхідно перевірити податкові накладні по господарським операціям із усіма контрагентами, за наслідками проведення яких позивач сформував податковий кредит.
Під час нового розгляду справи Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 вересня 2015 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року залишив без змін.
Висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог мотивовані тим, що господарські операції, за результатами яких позивач задекларував податковий кредит мали реальний характер, призвели до фактичної зміни майнового стану позивача, підтверджені належними обліковими та іншими документами, складання яких передбачено правовими нормами для такого роду операцій, та правильно відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ВАТ "Львівська вугільна компанія" відмовити повністю.
Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, відповідач посилається на те, що в матеріалах справи відсутні податкові накладні, які мали бути складені за результатами господарських операцій із ТОВ "ТРЕЙД-ГРУП-МАР" та ТОВ "ЛУГАНСЬКЕКСПОЕНЕРГО", що свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту. Також ДПІ наголошує на тому, що первинні документи, складені за наслідками господарських операцій із вказаними контрагентами, не мають юридичної сили та доказовості та не можуть розцінюватися як первинні документи, оскільки не містять відомостей про уповноважену особу ВАТ "Львівська вугільна компанія" на здійснення таких операцій. Крім того, позивачем належним чином не підтверджено транспортування товару від постачальників, не надано усіх товарно-транспортних накладних. Щодо господарських операцій позивача із ТОВ "НОВІКОМ", то, на думку контролюючого органу, вони також не мали реального характеру з огляду на те, що в останнього відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09 вересня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, а в задоволенні касаційної скарги просить відмовити з огляду на безпідставність доводів відповідача.
23 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20 серпня 2018 року на адресу Суду надійшло клопотання про заміну Сокальської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області правонаступником - Червоноградською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області.
Враховуючи положення статті 52 КАС України, колегія суддів вважає за можливе здійснити процесуальне правонаступництво, замінивши відповідача - Сокальську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області правонаступником - Червоноградською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ВАТ "Львівська вугільна компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня до 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 10 червня 2011 року №438/2301/35879807.
У ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Вказані висновки обґрунтовані посиланням на безтоварність господарських операцій та нікчемність договорів, укладених позивачем із його контрагентами: ТОВ "ТРЕЙД-ГРУП-МАР", ТОВ "ЛУГАНСЬКЕКСПОЕНЕРГО", ТОВ "ВУГІЛЛЯ ТРЕЙД" та ТОВ "НОВІКОМ", оскільки у зазначених підприємств відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності, що, на думку ДПІ, свідчить про здійснення ними діяльності лише з метою надання податкової вигоди третім особам.
24 червня 2011 року на підставі висновків акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:
- № 0004572301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 4 822 449,25 грн, зокрема 3 817 347,00 грн - за основним платежем та 1 005 102,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0004582301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 376 001,25 грн, зокрема 300 801,00 грн - за основним платежем та 75 200,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2011 року № 0004582301 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2011 року № 0004572301 скасовано в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 50 765,50 грн. Натомість ДПІ прийняла нове податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2011 року № 0007172301, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 4 771 683,75 грн, зокрема 3 817 347,00 грн - за основним платежем та 954 336,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-ХIV).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 Закону № 996-ХIV визначено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.