ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №420/6587/18
адміністративне провадження №К/9901/26153/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №420/6587/18
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, Чорноморської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді Танцюри К.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Димерлія О.О., суддів: Коваль М.П., Єщенко О.В.)
У С Т А Н О В И В :
І. Суть спору
1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області), Чорноморської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - Чорноморська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати лікарняного за період тимчасової непрацездатності позивача з 29 березня 2010 року по 07 травня 2010 року відповідно до листа непрацездатності серія АБЮ № 777119 та зобов`язання виплатити лікарняний, а також середню заробітну плату за час прострочення виплат.
2. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 06 листопада 2009 року наказом № 908-о позивача звільнено з посади першого заступника начальника Білгород-Дністровської ОДПІ. На думку ОСОБА_1, названий вище наказ прийнято контролюючим органом протиправно, оскільки під час звільнення останній перебував на лікарняному. Крім того, позивач зазначає, що податковим органом прийнято рішення № 59-о від 11 листопада 2011 року про внесення змін до наказу № 908-о від 06 листопада 2009 року, зокрема в частині зміни дати звільнення. Разом з тим, позивач вказує, що згідно листа непрацездатності 01 березня 2010 року він перебував на лікарняному, а отже відповідно до частини 3 статті 40 КЗпП України його звільнення 01 березня 2010 року є протиправним, а також те, що лікарняні за період з 29 березня 2010 року по 07 травня 2010 року виплачені йому не були.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Наказом ДПА в Одеській області № 908-о від 06 листопада 2009 року ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника Білгород-Дністровської об`єднаної державної податкової інспекції.
3.1. Наказом голови ДПА в Одеській області № 59-о від 11 лютого 2011 року внесено зміни до наказу ДПА в Одеській області № 908-о від 06 листопада 2009 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", а саме внесено зміни до дати звільнення.
3.2. Згідно вказаного наказу позивача звільнено з займаної посади з 01 березня 2010 року.
3.3. Підставою для прийняття наказу від 11 лютого 2011 року стали листки непрацездатності серії АБШ № 029787, № 029981, № 029998, серії АБЮ № 7500447, № 750547, серії АВВ № 919270, № 919397.
3.4. 27 лютого 2012 року позивач звернувся до Білгород-Дністровської ОДПІ із заявою про виплату лікарняних за листками непрацездатності від 17 березня 2010 року серія АБШ № 062549 та від 27 квітня 2010 року серії АБШ № 777119.
3.5. Листом Чорноморського об`єднаного управління Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 25 жовтня 2018 року позивачу повідомлено про те, що оплата листка непрацездатності від 27 квітня 2010 року АБЮ № 777119 не здійснюється у зв`язку із закінченням строку давності.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
4.1. Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що тимчасова непрацездатність позивача виникла після звільнення останнього з займаної посади.
IV. Касаційне оскарження
5. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову.
6. В обґрунтування касаційної скарги позивач вказує, що на момент перебування на лікарняному 3 29 березня 2010 року по 07 травня 2010 року він не був звільнений (наказ про звільнення прийнятий майже через рік - 11 лютого 2011 року), отже мав право на лікарняний та матеріальне забезпечення згідно з статтями 15, 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягають скасуванню.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
8. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
10. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
11. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
12. Частиною 4 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.