ПОСТАНОВА
Іменем України
14 квітня 2020 року
Київ
справа №815/2238/14
касаційне провадження №К/9901/9315/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін Державної податкової інспекції у місті Іллічівську ГУ Міндоходів у Одеській області (далі - Інспекція) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 (суддя - Левчук О.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015 (головуючий суддя - Турецька І.О., судді - Стас Л.В., Косцова І.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський технічний центр" (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську ГУ Міндоходів у Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2014 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.03.2014 № 0000802205 та № 0000812205.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 17.03.2014 № 17/15-32-22-05/34643446, на підставі висновків якої Інспекцією були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, які підтверджують правомірність формування Товариством доходів і витрат, які враховуються при обчисленні при обчисленні об`єкта оподаткування, а також податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість; Інспекція дійшла неправомірного висновку, що Товариство безоплатно отримало послуги на суму 1174302,00 грн. від ДП "Іллічівський морський торговельний порт" по розвантаженню вантажу (шрот та макуха олійних культур навалом) на склад ДП "Іллічівський морський торговельний порт", оскільки на думку податкового органу за договором № 228/е від 29.12.2010 року (додаткова угода від 19.04.2011, додаткова угода від 16.02.2012) на перевалку експортних навалочних вантажів нібито невірно встановлена категорія акордної ставки у порядку, зазначеному у наказі Міністерства транспорту України від 31.10.1995 року № 392, тоді як зазначеним договором чітко встановлений перелік робіт та послуг ДП "Іллічівський морський торговельний порт", а вартість послуг сформована у вигляді ставки 2-ї категорії у чіткій відповідності до пп. 2.1.1.5 п. 2.1 розділу 2 Наказу Міністерства транспорту України від 31.10.1995 року № 392; Інспекція дійшла неправомірного висновку, що витрати Товариства на придбання певних послуг (перевантаження шроту, оформлення коносаменту, ТЕО) у сумі 233703,00 грн від ДП "Іллічівський морський торговельний порт" у рамках договору № 228/е від 29.12.2010 року (додаткова угода від 19.04.2011, додаткова угода від 16.02.2012) на перевалку експортних навалочних вантажів, нібито в подальшому не реалізуються та не формують собівартість реалізованих послуг, оскільки відповідні роботи (навантажувально-розвантажувальні роботи, оформлення коносаменту, ТЕО) виконувалися ДП "Іллічівський морський торговельний порт" для Товариства на постійній основі впродовж 2010-2014 років та є складовою частиною комплексу робіт та послуг, пов`язаних з перевалкою експортних навалочних вантажів, оскільки зазначені послуги вартістю 233703,00 грн (без ПДВ) від ДП "Іллічівський морський торговельний порт" були реалізовані клієнту - ТОВ "Новік Порт Сервіс" у рамках договору № 001/ИП від 25.12.2009 на навантажно-розвантажувальні роботи, зберігання, тому відповідні витрати прямо пов`язані з наданням послуг клієнту та відповідно формують собівартість реалізованих послуг; Інспекція дійшла неправомірного висновку, що витрати Товариства на придбання послуг з сушки шроту на суму 85178,00 від ТОВ "Тарга Сервіс" у рамках договору № 25 від 01.02.2012 нібито в подальшому не реалізуються та не використовуються у власній господарській діяльності, оскільки витрати Товариства на придбання послуг з сушки шроту у ТОВ "Тарга Сервіс" є витратами з обслуговування виробничого процесу та, відповідно, пов`язаними з господарською діяльністю Товариства", так як направлені на забезпечення зберігання якісних характеристик вантажів клієнтів; Інспекція дійшла неправомірного висновку, що витрати Товариства на придбання послуг із зачищення під мітлу від залишків вантажу приміщень складів на суму 114886,00 грн. від ТОВ "Тарга Сервіс" у рамках договору № 26 від 01.02.2012 та придбання аналогічних послуг у сумі 114886, 00 грн. від ТОВ "Кепітал Трейд" у рамках договору № 29 від 26.04.2012 нібито в подальшому не реалізуються, оскільки витрати Товариства на придбання послуг з зачищення під мітлу від залишку вантажу приміщень складів у ТОВ "Тарга Сервіс" та ТОВ "Кепітал Трейд" є витратами на обслуговування виробничого процесу та, відповідно, пов`язані з господарською діяльністю Товариства, так як забезпечують належне виконання виробничого процесу та якісне надання послуг клієнтам/вантажовласникам з приймання вантажу, вантаж яких відправляється на експорт.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 24.09.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015, позов задовольнив у повному обсязі: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 28.03.2014 № 0000802205 та № 0000812205.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: договором № 228/е від 29.12.2010 встановлений перелік робіт та послуг Порту, який не передбачає послуг з доставки (розвантаження) вантажів на склад ДП "Іллічівський морський торговельний порт", що свідчить про те, що Порт за договором № 228/е від 29.12.2010 року повинен виконати частину об`єму робіт при перевалці вантажу, без доставки та розвантаження вантажів на склад ДП "Іллічівський морський торговельний порт", у зв`язку з чим сторонами цього договору було правильно обрано ставку плати за вантажні операції, що виконувались ДП "Іллічівський морський торговельний порт", саме 2-ї категорії відповідно до Збірника тарифів на комплекс робіт, пов`язаних з обробленням вантажів у портах України; послуги, які Товариство отримувало від ДП "Іллічівський морський торговельний порт" за договором № 228/е від 29.12.2010, були реалізовані ним на користь ТОВ "Новік Порт Сервіс" на договором № 001/ИП від 25.12.2009 на навантажно-розвантажувальні роботи, що підтверджується зібраними у справі доказами; послуги із сушки шроту та зачищення під мітлу від залишків вантажів приміщень складів, отримані Товариством від ТОВ "Тарга Сервіс" та ТОВ "Капітал Трейд", призначені для використанні у господарській діяльності позивача, оскільки були придбані Товариством з метою утримання складів, на яких зберігаються вантажі клієнта Товариства, у придатному для перевантаження та зберіганні вантажів стані, що, зокрема, передбачено положеннями пункту 3.7 договору № 001/ИП від 25.12.2009, укладеному з ТОВ "Новік Порт Сервіс"; купівля-продажу товару та його реалізація за межі митної території України підтверджені Товариством належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, з урахуванням того, що відповідно до пункту 189.6 статті 189 Податкового кодексу України норми пунктів 189.3-189.5 цієї статті не поширюються на операції з експортування товарів за межі митної території України у межах договорів комісії.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.06.2015 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: під час перевірки Товариством не було надано доказів, які підтверджують факт розвантаження ним вантажів на території ДП "Іллічівський морський торговельний порт" власними силами, або силами третіх осіб, з огляду на що Інспекцією було здійснено розрахунок вартості безоплатно наданих Товариству послуг від невстановлених осіб із використанням Збірника тарифів на комплекс робіт, пов`язаних з обробленням вантажів у портах України, затвердженого наказом наказі Міністерства транспорту України від 31.10.1995 року № 392; послуги з перевантаження штроту (навантажувально-розвантажувальні роботи, оформлення коносаменту, ТЕО), отримані Товариством від ДП "Іллічівський морський торговельний порт", а також послуги із сушки шроту та зачищення під мітлу від залишків вантажів приміщень складів, отримані Товариством від ТОВ "Тарга Сервіс" та ТОВ "Капітал Трейд", не були у подальшому реалізовані (перевиставлені), що свідчить про невикористання їх у господарській діяльності Товариства; придбання товару від ТОВ "Біоіл Універсал Україна" та його передача Товариством здійснювалось в один день без зміни місцезнаходження такого товару, тобто фактичного руху товару не відбувалось; решта доводів Інспекції зводиться до цитування норм Податкового кодексу України та змісту акту перевірки.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить залишити касаційну скаргу Інспекції без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.03.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 10.03.2020, під час проведення якого суд дійшов висновку про призначення справи до касаційного розгляду у судовому засідання у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 07.04.2020, який було перенесено на 14.04.2020 у зв`язку з перебуванням судді Хохуляка В.В. у відпустці.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складений акт від 17.03.2014 № 17/15-32-22-05/34643446, за якого Товариством були порушені, зокрема, вимоги: підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 361821,00 грн. (у тому числі: за 1 квартал 2012 року - 155211,00 грн., за 2 квартал 2012 року - 89831,00 грн., за 3 квартал 2012 року - 7394,00 грн., за 4 квартал 2012 року - 109385,00 грн.); пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.4 статті 189, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 429452,00 грн. (у тому числі: за лютий 2012 року - 223191,00 грн., за травень 2012 року - 22977,00 грн., за червень 2012 року - 50832,00 грн., за вересень 2012 року - 132452,00 грн.).
На підставі висновків акта перевірки 28.03.2014 Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000802205, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 452276,00 грн., у тому числі: 361821,00 грн. - за основним платежем, 90455,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000812205, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 536815,00 грн., у тому числі: 429452,00 грн. - за основним платежем, 107363,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Як зазначено у акті перевірки, протягом 2012 року ДП "Іллічівський морський торговельний порт" надавало Товариству послуги з перевантаження вантажу зі складу на судно (шрот, макуха олійних культур, жом буряковий та висівки рослинних культур навалом) на загальну суму 4817868,09 грн., при цьому ДП "Іллічівський морський торговельний порт" застосовувало акордну ставку ІІ категорії у відповідності зі Збірником тарифів, тоді як повинно було застосувати ставку І категорії, оскільки ДП "Іллічівський морський торговельний порт" також виконувало роботи по розвантаженню вантажу на склад, у зв`язку з чим зроблено висновок, що Товариство безоплатно отримало послуги по розвантаженню вантажу на склад ДП "Іллічівський морський торговельний порт", оскільки не включило до складу інших доходів вартість безоплатно отриманих послуг з розвантаження вантажів на території ДП "Іллічівський морський торговельний порт" у сумі 1174302,00 грн., що призвело до заниження валового доходу на суму 1174302,00 грн. за 1-4 квартали 2012 року.
Порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи, встановлений статтею 135 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Частиною другою статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.
При цьому, пунктом 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Відповідно до пункту 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до інших операційних витрат включаються, зокрема: собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів.
Наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 № 392 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) був затверджений Збірник тарифів на комплекс робіт, пов`язаних з обробленням вантажів у портах України (далі - Збірник).
В пункту 1 Збірника зазначено, що наведені в Збірнику тарифи встановлені на комплекс робіт (послуг), пов`язаних з обробленням зовнішньоторговельних (експортних, імпортних) і транзитних вантажів у морських портах (причалах) Чорноморсько-Азовського басейну, р. Дунай і річкових портах (причалах) басейнів річок Дніпра та Південного Бугу. Тарифні ставки Збірника та порядок їх обчислення застосовуються всіма суб`єктами підприємницької діяльності, які надають послуги, передбачені цим Збірником, у морських портах, на причалах суднобудівних і судноремонтних заводів, інших портах, причалах (пристанях), незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності (далі - Порти).
Згідно до підпунктом 2.1.1.4 Збірника залежно від кількості вантажних операцій, що виконуються портами, ставки плати поділяються на три категорії: ставки 1-ї категорії - установлені для вантажів, при перевалці яких порт виконує усі роботи, пов`язані з проходженням вантажів через порт (як через склад, так і за прямим варіантом): з моменту початку розвантаження вантажу, який прибув залізницею (на судні або автотранспортом клієнта), і до моменту закінчення його навантаження на судно (або навпаки); ставки 2-ї категорії - установлені для вантажів, які перевантажуються портом зі складу порту на судно (або навпаки), при умові, що завезення вантажів на склади порту (або вивезення вантажів зі складів порту) виконується вантажовласниками. Рівень ставок другої категорії відповідає рівню ставок першої категорії з коефіцієнтом 0,75; ставки 3-ї категорії (стивідорні ставки) - установлені тільки за навантаження портом на судно вантажів, які складуються силами та засобами вантажовласника біля борту судна в межах вильоту його вантажних пристроїв, або тільки за розвантаження портом судна і складування вантажу біля борту судна в межах вильоту його вантажних пристроїв. Рівень стивідорних ставок відповідає рівню акордних ставок 1-ї категорії з коефіцієнтом 0,6.
Підпунктом 2.1.2 Збірника визначено перелік робіт, які оплачуються за акордними ставками. Так за експортом та транзитом у портах відправлення оплачуються за акордними ставками наступні роботи: 2.1.2.1. Розкредитування залізничних документів (коштами вантажовласників). 2.1.2.2. Розкріплення вантажів у залізничних вагонах. 2.1.2.3. Приймання вантажів від залізниці (припортових станцій) за дорученням власників вантажу, а також безпосередньо від власників вантажу або їх агентів. 2.1.2.4. Документальне оформлення недостач, залишків та пошкоджень вантажів, викритих (виявлених) під час їх приймання від залізниці та інших видів транспорту. 2.1.2.5. Розвантаження вагонів та автомашин у склади, які розташовані на території порту, а також перевантаження за прямим варіантом вищеназваних транспортних засобів та суден, поданих до борту судна. 2.1.2.6. Викликані оперативними потребами порту внутрішньоскладські перевалки у складах, які перебувають на території порту й експлуатуються останнім (за винятком перевалок, які пов`язані з виконанням доручень власників вантажу, та перевалки у складах, які належать власникам вантажу або орендуються ними). 2.1.2.7. Очищення складських приміщень та території порту (за винятком очищення від забруднювальних вантажів). 2.1.2.8. Підвезення вантажів із складських приміщень, які розташовані на території порту та експлуатуються останнім, до борту судна, яке завантажується портом біля своїх причалів. 2.1.2.9. Здавання вантажів судну. 2.1.2.10. Завантаження судна портом біля своїх причалів. 2.1.2.11. Укладання та укріплення вантажів у трюмах і на палубах суден за допомогою талрепів, затискачів та з`єднувальних скоб, сталевих стрічок та замків, за винятком спецзакріплень та вартості матеріалів. 2.1.2.12. Сепарація вантажів у трюмах суден (виключаючи вартість матеріалів). 2.1.2.13. Подання на вимогу власників вантажу один раз на місяць оперативних зведень про рух вантажу. Примітка. До акордної ставки 3-ї категорії (стивідорна ставка) входять тільки завантаження судна та укладання у трюми вантажів, складованих біля борту судна в межах вильоту його вантажного обладнання.
У справі, що розглядається, суди встановили, що 29.12.2010 між ДП "Іллічівський морський торговельний порт" (порт) та Товариством (вантажовласник) був укладений договір № 228/е від 29.12.2010, відповідно до умов якого порт приймає на себе зобов`язання вивантажити з залізничних вагонів і автотранспорту, прийняти на зберігання й завантажити на судна, а також зробити документальне оформлення експортного шроту та жмиху соняшникового навалом, що прибуває в порт загальною вагою 200000 тон, а вантажовласник зобов`язується оплатити надані йому портом послуги в погодженому даним договором порядку.
Також до договору № 228/е від 29.12.2010, укладеного між ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та Товариством були укладені додаткові угоди.
Так, відповідно до пункту 1.1. розділу 1 додаткової угоди від 16.02.2012 до договору № 228/е від 29.12.2010, порт приймає на себе зобов`язання прийняти на зберігання, завантажити на судна та документально оформити експортний шрот, макуху та жом олійних культур, висівки рослинних культур навалом, а вантажовласник планує до перевантаження 140000 тон вантажу та зобов`язується оплатити надані йому портом послуги в погодженому цим договором порядку.
Згідно до підпункту 3.1.1 пункту3.1. розділу 3 "Порядок розрахунків" додаткової угоди від 16.02.2012 до договору № 228/е від 29.12.2010 вантажовласник сплачує послуги порту за діючими у порту тарифами, у тому числі: вартість навантаження вантажів на судно за діючими акордними ставками ІІ категорії у відповідності зі "Збірником тарифів", затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 № 392, а саме: не транзитні вантажі: шрот, макуха і жом олійних культур, висівки рослинних культур - 3,7 дол. США за кожну тонну переробленого вантажу.
Отже, умовами договору № 228/е від 29.12.2010 (з урахуванням додаткових угод) був визначений перелік робіт та послуг порту, який не передбачає послуг з доставки (розвантаження) вантажів на склад ДП "Іллічівський морський торговельний порт", що свідчить про те, що порт за умовами зазначеного договору повинен виконати частину об`єму робіт при перевалці вантажу, без доставки та розвантаження вантажів на склад порту.
На підтвердження виконання ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на користь Товариства за договором № 228/е від 29.12.2010 робіт зі зберігання, завантаження на судна та документального оформлення експортного шроту, макухи та жому олійних культур, висівок рослинних культур навалом Товариством під час проведення перевірки та в процесі розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій були надані копії належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів: рахунків, додатків до рахунків, актів здачі-прийняття робіт, платіжних доручень, податкових накладних.
Також, судами було встановлено, що між Товариством (виконавець) та ТОВ "Новік Порт Сервіс" (клієнт) був укладений договір на навантажувально-розвантажувальні роботи, зберігання № 001/ИП від 29.12.2009, відповідно до якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт з приймання вантажу шроту соняшникового гранульованого, жмиху (далі - вантаж), який відправляється клієнтом на експорт на умовах ФОБ - ДП "Іллічівський морський торговельний порт".
Відповідно до пункту 1.2 договору № 001/ИП від 29.12.2009 клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з організації комплексу робіт з обслуговування вантажу клієнта з моменту його надходження в складські приміщення для накопичення до його подальшого відвантаження на експорт, який включає: переваження вантажу на автовагах та приймання вантажу з автомобілів на склад (крите складське приміщення складу № 24 IV терміналу, розташованого на території порту), зберігання вантажу, що надходить на склад, відпрацювання вантажу в період його накопичення на складі, відвантаження вантажу на судна, номіновані клієнтом.
З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що розвантажувальні роботи вантажу шроту соняшникового гранульованого, жмиху на склад ДП "Іллічівський морський торговельний порт" здійснювались Товариством, що також підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг та податковими накладними.