ПОСТАНОВА
Іменем України
14 квітня 2020 року
Київ
справа №808/2278/15
касаційне провадження №К/9901/25635/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2015 (суддя - Максименко Л.Я.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 (головуючий суддя - Добродняк І.Ю., судді - Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Токмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступником якої є Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подала до суду позов, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.04.2015 № 0001881702, № 0001911702, № 0001891702 та № 00019001702, а також дії щодо нарахування пені в сумі 8820,56 грн та в сумі 4125,81 грн.
Обґрунтовуючи позов, позивачка зазначає, що вона не здійснювала інших видів діяльності, ніж указані у свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, зокрема діяльність під кодом 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, тому не мала обов`язку переходу на загальну систему оподаткування та оподаткування доходу за підвищеною ставкою єдиного податку, податком з доходу фізичних осіб та податком на додану вартість. За звичаями ділового обороту термін "оптова торгівля" використовується для кваліфікації реалізації великих партій товарів, продажу оптовим покупцям, що споживають товари в значній кількості або продають їх у роздріб. Як правило, оптова торгівля здійснюється через мережу оптових і дрібнооптових покупців-посередників (дилерів) за цінами, що передбачають дилерські знижки. Здійснена позивачкою операція з поставки товарів - будівельних матеріалів Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 не підпадає під зазначені ознаки.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 13.07.2015 адміністративний позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення 09.04.2015 № 0001881702, № 0001911702, № 0001891702 та № 00019001702, а також дії щодо нарахування пені в сумі 8820,56 грн та в сумі 4125,81 грн. Суд присудив з Державного бюджету України на користь позивачки 487,20 грн судового збору.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.01.2016 залишив без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2015.
Токмацька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права: пункт 293.4 статті 293, підпункт 296.5.2 пункту 296.5 статті 296, підпункт 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298, пункт 299.11 статті 299 Податкового кодексу України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30.08.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Верховний Суд ухвалою від 13.04.2020 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 14.04.2020.
У відповідності до положень частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017) у справі здійснено заміну відповідача - Токмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області його процесуальним правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Запорізькій області.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
Токмацька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області провела документальну позапланову невиїзну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань дотримання податкового та іншого законодавства та документального підтвердження фінансово-господарських відносин із самозайнятою особою ОСОБА_2 та з КП "Токмаксоцбуд" Токмацької міської ради за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатом якої склала акт від 26.03.2015 № 138/172/ НОМЕР_1 .
В акті перевірки контролюючий орган зафіксував порушення позивачкою вимог:
пункту 293.4 статті 293, підпункту 298.2.3.7 пункту 298.2 статті 298, пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, що призвело до заниження єдиного податку в сумі 117300 грн;
пункту 177.1, пункту 177.2, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 63652,63 грн;
пункту 181.1 статті 181, пункту 183.1, пункту 183.2, пункту 183.3, пункту 183.10 статті 183, пункту 187.1 статті 187, пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 79823 грн;
пункту 51.1 статті 51, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що полягало в тому, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надала до контролюючого органу податковий розрахунок за формою № 1-ДФ за 3 квартал 2013 року з недостовірними відомостями, а саме: в податковому розрахунку не відображено відомостей про суми виплачених доходів самозайнятій особі ОСОБА_3 із зазначенням відповідної ознаки доходу " 157"- "Дохід виплачений само зайнятій особі" (п. п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 р розділу ІV ст.ст. 177, 178 розділу ІV Кодексу) згідно з довідником ознак доходів.
На підставі акта перевірки контролюючий орган склав податкові повідомлення-рішення:
від 09.04.2015 № 0001911702 про визначення позивачці грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 99778,75 грн, зокрема в сумі 79823 грн за основним платежем та в сумі 19955,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв`язку з порушенням вимог пункту 181.1 статті 181, пункту 183.1, пункту 183.2, пункту 183.3, пункту 183.10 статті 183, пункту 187.1 статті 187, пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України,
від 09.04.2015 № 0001881702 про визначення позивачці грошового зобов`язання з єдиного податку в сумі 146625 грн, зокрема в сумі 117300 грн за основним платежем та в сумі 29325 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв`язку з порушенням вимог пункту 293.4 статті 293, підпункту 298.2.3.7 пункту 298.2 статті 298, пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України;
від 09.04.2015 № 0001891702 про визначення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 79905,79 грн, зокрема в сумі 63652,63 грн за основним платежем та в сумі 16253,16 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв`язку з порушенням вимог пункту 177.1, пункту 177.2, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України,
від 09.04.2015 № 0001891702 про застосування до позивачки на підставі пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510 грн з податку з доходів фізичних осіб за порушення вимог пункту 51.1 статті 51, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.
У зв`язку з несвоєчасною сплатою визначених грошових зобов`язань позивачці також нараховано пеню в сумі 8820,56 грн та в сумі 4125,81 грн.
Підставою для визначення за податковими повідомленнями-рішеннями від 09.04.2015 № 0001881702, № 0001911702 та № 0001891702 грошових зобов`язань з єдиного податку, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб слугували висновки контролюючого органу про заниження позивачкою цих зобов`язань внаслідок того, що позивачка - платник єдиного податку другої групи у липні 2013 році здійснила вид діяльності, не зазначений у свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця (46.90 - неспеціалізована оптова торгівля), однак не перейшла на сплату інших податків і зборів, визначених Податком кодексом України, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювала такий вид діяльності, тобто з 01.10.2013, у зв`язку з чим не оподаткувала доход, отриманий у 3 кварталі 2013 від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників податку, за ставкою єдиного податку в сумі 15 відсотків, не оподаткувала отриманий за період з 01.10.2013 по 31.12.2014 дохід від операційної діяльності податком з доходів фізичних осіб. Окрім того, позивачка - платник єдиного податку другої групи, яка повинна була перейти на загальну систему оподаткування у зв`язку з вищезазначеним з 01.10.2003, з жовтня 2013 року по липень 2014 року перевищила обсяги продажу товарів від реалізації продукції сукупно 300000 грн (без урахування податку на додану вартість), оскільки отримала суму виручки - 787649,93 грн.
При цьому контролюючий орган виходив з того, шо позивачка за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, згідно заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування № 595 (вхід. № 1841/с від 18.01.2012) перебувала на 2 групі платників єдиного податку, ставка єдиного податку складала 12% від розміру мінімальної заробітної плати.
У заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування позивачка зазначила такі види діяльності: 52.12.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 52.62.0 - роздрібна торгівля з лотків та на ринках; 63.21.2 - функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту; 15.98.0 - виробництво мінеральних вод та інших безалкогольних напоїв.
На підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2013 № 4 позивачка реалізувала Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 будівельні матеріали в сумі 782 000 грн. Така операція є оптовою торгівлею в розумінні Національного стандарту України ДСТУ 4303-2004, оскільки для оптової торгівлі особливістю є категорія покупців - суб`єкти підприємницької діяльності, які придбають товар для подальшого його продажу або для виробничого споживання та надання пов`язаних з цим послуг. Проте діяльність з оптової торгівлі будівельними матеріалами не зазначена у заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування № 595, а саме: 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.
Згідно з пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.