ПОСТАНОВА
Іменем України
14 квітня 2020 року
Київ
справа №803/1316/16
касаційне провадження №К/9901/28454/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області (далі - Інспекція) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 (суддя - Денисюк Р.С.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 (головуючий суддя - Матковська З.М., судді - Затолочний В.С., Каралюс В.М.) у справі за позовом Приватного підприємства "Європацукор" (далі - Підприємство) до Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2016 року Підприємство звернулось до суду з позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 000871303 від 16.08.2016.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство посилалось на те, що: оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте Інспекцією з порушенням норм податкового законодавства, оскільки камеральна перевірка по податкових накладних за листопад 2015 року проведена 26.07.2016, а граничний термін проведення перевірки за даними податковими накладними закінчився у грудні 2015 року; за листопад 2015 року Інспекція не мала правових підстав нараховувати штрафні санкції Підприємству, оскільки був відсутній затверджений центральним органом виконавчої влади порядок застосування штрафних санкцій.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 04.10.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції № 000871303 від 16.08.2016 в частині застосування штрафних санкцій на суму 20799,17 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог мотивовані тим, що: контролюючий орган міг застосувати штрафні санкції, передбачені статтею 1201 Податкового кодексу України (до 01.01.2016) лише у відповідності до порядку застосування штрафних санкцій, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, тоді як на момент вчинення порушення позивачем (листопад 2015 року), такого порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, на підставі якого контролюючим органом застосувалися б штрафні санкції, визначені статтею 1201 Податкового кодексу України, не існувало; відсутність правового механізму притягнення до відповідальності за правопорушення розцінюється як невизнання законом правопорушення як такого; зворотною дією в часі статті 1201 Податкового кодексу України є не саме лиш визнання факту порушення терміну реєстрації податкових накладних правопорушенням, а й застосування для притягнення до відповідальності за це порушення положення статті 1201 Податкового кодексу України у редакції 2016 року до подій, що мали місце в 2015 році, тобто у зворотному порядку в часі.
Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення в частині задоволених позовних вимог, у якій посилаючись на неповноту дослідження доказів і встановлення обставин у справі та застосування норм права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Інспекція посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що: диспозиція та санкція частини першої статті 1201 Податкового кодексу України була незмінною як на момент вчинення податкового правопорушення (до 01.01.2016) так і на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (після 01.01.2016); за змістом пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України дії Підприємства щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних до 01.01.2016 беззаперечно вважались податковим правопорушенням, що не заперечує і сам позивач, а тому, дотримуючись принципу рівності всіх платників перед законом та невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства (статті 4 Податкового кодексу України) застосування до Підприємства відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій є законним.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.12.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Підприємство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.03.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 03.03.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Інспекції та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, суди встановили, що фактичною підставою для застосування до Підприємства штрафу у розмірі 10% у сумі сумі 20799,17 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних на суму податку на додану вартість 207991,67 грн. на підставі статті 1201 Податкового кодексу України згідно з податковим повідомленням-рішенням № 000871303 від 16.08.2016, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки Інспекції, викладені в акті перевірки № 144/0303/31979894 від 26.07.2016, про порушення Підприємством вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині недотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних, зокрема, № 4 від 02.11.2015, № 20 від 04.11.2015, № 11 від 04.11.2015, № 699 від 11.11.2015, № 45 від 11.11.2015 із затримкою реєстрації до 15 днів.
Відповідно до абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час складення та реєстрації Підприємством податкових накладних) платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Положеннями абзацу 1, 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час складення та реєстрації Підприємством податкових накладних) визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.