Ухвала
13 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 127/198/19
Провадження № 14-54 зц 20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.
суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року та постанову Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 березня 2020 року
у справі запозовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова про поновлення на роботі, визнання наказу незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та
ВСТАНОВИЛА:
1. У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова про поновлення на роботі, визнання наказу незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Позовна заява мотивована тим, що вона працювала лікарем-офтальмологом відділення мікрохірургії ока Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова (далі - ВОКЛ ім. М. І. Пирогова) з 2008 року. Стаж офтальмологічної роботи становить 15,5 років, а загальний медичний стаж - 25 років. Наказом Головного лікаря ВОКЛ ім. М. І. Пирогова від 27 грудня 2018 року №361 вона була звільнена з роботи з 01 січня 2019 року у зв`язку із скороченням штатів працівників за пунктом першим статті 40 КЗпП України.
3. Вважає звільнення незаконним, оскільки вона мала переважне право на залишення на роботі у зв`язку із скороченням штату. Позивач працює в лікарні довше ніж інші працівники та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, сина віком 7 років (інвалід з народження) та доньку віком 16 років, на даний час з чоловіком розлучається і залишається єдиним годувальником в сім`ї. Крім того, є рішення щодо присудження їй наукового ступеня кандидата медичних наук. Позивач пройшла клінічну ординатуру в 2008 році, має сертифікати міжнародного зразка та вищу категорію офтальмології, яка підтверджена в 2017 році. Її наукові роботи опубліковані в Україні, Білорусії, Японії, Німеччині.
4. Оскільки її робота пов`язана з проведенням великої кількості операцій (близько 300 операцій на рік), а відповідач запропонував їй роботу нижчої кваліфікації, вона не може виконувати повний об`єм оперативних втручань, які виконує на даний момент і буде втрачати навики та кваліфікацію, крім того, запропонована робота передбачає нічне чергування.
5. При цьому зазначає, що згідно нового штатного розпису на 2019 рік посада позивача не скорочена, а навпаки у відділенні мікрохірургії ока є п`ять таких посад.
6. З урахуванням уточнень позовних вимог просила суд визнати незаконним та скасувати наказ від 27 грудня 2018 року № 361, поновити її на раніше займаній посаді, стягнути з ВОКЛ ім. М. І. Пирогова на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 1 503,93 грн.
7. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2019 року позов задоволений частково.
8. Наказ від 27 грудня 2018 року № 361 визнаний незаконним та скасований в частині звільнення ОСОБА_1, ОСОБА_1 поновлена на раніше займаній посаді.
9. З Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова на користь ОСОБА_1 стягнута середня заробітна плата за час вимушеного прогулу без урахування податків і зборів станом на 18 квітня 2019 року в сумі 14 403,43 грн.
10. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
11. Суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не враховано переважного права позивачки на залишення на роботі; скорочена кількість посад, але не скорочена посаду лікаря-офтальмолога; на посаді, яка була запропонована відповідачем, позивачка не може виконувати повний об`єм оперативних втручань, які виконує на даний момент, і буде втрачати навики та кваліфікацію, оскільки це робота нижчої кваліфікації; відповідач не надав доказів про те, що при скороченні штату були залишені працівники із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці ніж позивачка; позивачка звільнена до закінчення двомісячного строку її попередження.
12. Постановою Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2019 року скасоване, ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову.
13. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що фактично відбулася зміна істотних умов праці ОСОБА_1, оскільки починаючи з 01 січня 2019 року вона залишена працювати на 0,25 ставки посади лікаря-офтальмолога блоку очної травми та гострої патології зору високоспеціалізованого центру мікрохірургії ока. Протягом періоду роботи у змінених умовах праці вона не припиняла трудових відносин з відповідачем згідно із частиною четвертою статті 32 та пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
14. У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
15. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2020 року касаційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
16. 31 березня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року та постанову Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 березня 2020 року, в якій ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та залишити в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2019 року.
17. Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши матеріали касаційної скарги та доводи ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.