Постанова
Іменем України
16 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 569/14037/16-к
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4815/319/19
Провадження № 51 - 57 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Мазура М.В., Матієк Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Єременка М.В.,
засудженого ОСОБА_1 у режимі відеоконференції,
його захисника адвоката Бондаря Ю.М. у режимі
відеоконференції,
представника потерпілих ОСОБА_5,
ОСОБА_4 адвоката Сокаля В.О. у режимі
відеоконференції,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016180010004131 від 18 червня 2016 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівного, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 121 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Бондаря Ю.М. на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 18 березня 2019 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 та за касаційною скаргою представника потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4 - адвоката Сокаля В.О. на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 18 березня 2019 року
ОСОБА_1 засуджено за ст. 121 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з
18 березня 2019 року.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по 300 000 гривень на відшкодування моральної шкоди та на користь ОСОБА_5 22 116 гривень 38 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 17 червня
2016 року у період часу з 20 години по 21 годину 30 хвилин у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в ході словесного конфлікту зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 , який виник на побутовому рівні під час вживання алкогольних напоїв, умисно завдав останній не менше семи ударів кулаками обох рук по голові, чим заподіяв черепно-мозкову травму з переломом кісток черепа, крововиливами під мозкові оболонки та в речовину головного мозку, яка ускладнилась набряком та стисканням головного мозку, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, внаслідок чого ОСОБА_6 померла на місці вчинення злочину.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу захисника Бондаря Ю.М. залишено без задоволення, а зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 змінено, зменшено суму на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_5 до 15 890 гривень та зменшено суму на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_4 до 100 000 гривень.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_1 у строк покарання зараховано попереднє ув`язнення з 18 березня 2019 року по 30 вересня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Бондар Ю.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного щодо
ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, вважає, що вину ОСОБА_1 не доведено поза розумним сумнівом, оскільки очевидці подій відсутні, ОСОБА_6 вже мала тілесні ушкодження, коли повернулася до квартири, сліди її крові виявлено на сходовому марші під`їзду, обвинувальний вирок ґрунтується виключно на показаннях ОСОБА_1, які він давав на досудовому розслідуванні в ході проведення слідчих дій без участі захисника, чим порушено його право на захист, та у зв`язку із застосуванням до нього незаконних методів слідства. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у допиті свідків захисту. Вважає заяву ОСОБА_1 на ім`я начальника Рівненського ВП ГУНП у Рівненський області, показання ОСОБА_1 на досудовому слідстві, протокол слідчого експерименту недопустимими доказами. Указує на те, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 404, 419 КПК України повторно не дослідив обставин, встановлених під час кримінального провадження, не надав вичерпних відповідей на всі доводи апеляційної скарги захисника та не навів докладних мотивів прийнятого рішення. Крім того, звертає увагу на порушення вимог статей 75, 76 КПК України, оскільки до складу колегії Рівненського апеляційного суду при перегляді вироку суду першої інстанції входила суддя Збитковська Т.І., яка у складі колегії Рівненського апеляційного суду 01 лютого 2017 року розглядала апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 08 грудня 2016 року про повернення обвинувального акту. Вважає незаконною участь прокурора Корольова О.О. у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутні документи, які б підтверджували його повноваження.
У касаційній скарзі адвокат Сокаль В.О. в інтересах потерпілих ОСОБА_5 та
ОСОБА_4 , посилаючись на незаконне зменшення апеляційним судом сум на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, просить змінити ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 . Зазначає також про неправильне застосування судом апеляційної інстанції до ОСОБА_1 ст. 72 ч. 5 КК України, оскільки з 30 липня 2019 року він перебував на волі.
Заперечень на касаційні скарги захисника Бондаря Ю.М. та представника потерпілих Сокаля В.О. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник засудженого - адвокат Бондар Ю.М. та засуджений у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги захисника і просили її задовольнити, касаційну скаргу представника потерпілих вважали безпідставною і такою, що задоволенню не підлягає.
Представник потерпілих Сокаль В.О. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання своєї касаційної скарги і просив її задовольнити, касаційну скаргу захисника Бондаря Ю.М. вважав безпідставною і просив залишити її без задоволення.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника Бондаря Ю.М. необґрунтованою і просив залишити її без задоволення, а касаційну скаргу представника потерпілих Сокаля В.О. частково обґрунтованою - в частині доводів щодо застосування ст. 72 ч. 5 КК України і просив судове рішення з цих підстав змінити.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги захисника Бондаря Ю.М. про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованими.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Захисник Бондар Ю.М. у своїй апеляційній скарзі в інтересах обвинуваченого
ОСОБА_1 посилався на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та незаконність засудження ОСОБА_1, просив скасувати вирок суду першої інстанції, а ОСОБА_1 визнати невинуватим.
Серед доводів апеляційної скарги захисник Бондар Ю.М. зазначав про недопустимість як доказів заяви ОСОБА_1 на ім`я начальника Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області від 18 червня 2016 року та даних, які містяться у протоколі слідчого експерименту від 31 серпня 2016 року за участю підозрюваного ОСОБА_1, а також про застосування до ОСОБА_1 незаконних методів слідства.
У ході судового провадження як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді
ОСОБА_1 заявляв про застосування до нього незаконних методів слідства, які полягали у психологічному тиску з боку правоохоронних органів, у зв`язку із чим він надав показання про заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень за вказівкою слідчого.
У вироку на підтвердження винуватості ОСОБА_1 суд першої інстанції послався, у тому числі, на заяву ОСОБА_1 подану на ім`я начальника Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області від 18 червня 2016 року та протокол слідчого експерименту від
31 серпня 2016 року за участю підозрюваного ОСОБА_1 .
Як убачається із журналу судового засідання від 26 вересня 2018 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, захисник Бондар Ю.М. з метою належної перевірки доводів апеляційної скарги про недопустимість доказів заявив клопотання про допит свідків, які брали участь як поняті під час проведення слідчого експерименту з підозрюваним та не були допитані судом першої інстанції.