Постанова
Іменем України
09 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 401/1156/15-к
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4809/655/19
Провадження № 51 - 3766 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Матієк Т.В., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Єременка М.В.,
засудженого ОСОБА_1,
його захисника адвоката Погрібного В.Г. у режимі
відеоконференції,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015120270000136 від 22 січня 2015 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Плетений Ташлик Маловисківського району Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2 , такого, що на підставі ст. 89 КК України, судимості не має,
за ст. 115 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року щодо нього.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 травня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 липня 2015 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора в частині вирішення питання про речові докази змінено, зазначено речові докази знищити, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката
Петрової І.В. залишено без задоволення. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від
12 вересня 2019 року заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 травня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 липня 2015 року залишено без задоволення.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без зміни, а апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Погрібного В.Г. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій за його заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. Вважає, що суди проігнорували таку нововиявлену обставину як надання ним неправдивих показань, якими він себе оговорив. Зазначає, що злочину не вчиняв, його вчинила інша особа, а він був очевидцем. Указує на те, що суддя Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області Волошина Н.Л. не мала права брати участь у розгляді його заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами і підлягала відводу, оскільки судом апеляційної інстанції було скасовано постановлену нею ухвалу про повернення його заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Погрібний В.Г. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги засудженого та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу засудженого необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що, залишаючи без задоволення заяву засудженого
ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону.
Так, нововиявленими обставинами визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути (ст. 459 ч. 2 КПК України).
При цьому важливим є дотримання принципу юридичної визначеності. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 3 квітня 2008 року в справі "Пономарьов проти України" та від 29 жовтня 2015 року в справі "Устименко проти України" неодноразово наголошував, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу "res judicata", тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливостями і непереборними обставинами.Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення ЕСПЛ від 09 червня 2011 року в справі "Желтяков проти України").