Постанова
іменем України
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 462/2896/17
провадження № 51-1161 км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Короля В.В.,
суддів: Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Книша О.Я. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Книша О.Я. на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 13 липня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140060001508, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 13 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 42 713,99 грн матеріальної шкоди та 30 000 грн моральної шкоди.
У задоволенні клопотання захисників Книша О.Я., Лесь І.О. та засудженого ОСОБА_1 про застосування до останнього Закону України "Про амністію у 2016 році" відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин встановлених судом та наведених у вироку, 17 квітня 2017 року близько 1 години 20 хвилин, перебуваючи за адресою свого проживання в квартирі АДРЕСА_1, тримаючи в руці ніж, маючи умисел на нанесення потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, умисно завдав останньому один удар ножем у ділянку спини справа, заподіявши потерпілому ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження, яке було небезпечним для життя в момент заподіяння.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК та вважає, що його діяння слід кваліфікувати за ст. 128 КК, оскільки жодного мотиву саме на умисне спричинення потерпілому тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 не було. Також вказує на те, що, призначаючи ОСОБА_1 покарання, судом не було враховано, що він двічі брав участь в АТО, був поранений та має інвалідність другої групи. Крім того, вказує, що судом першої інстанції було безпідставно частково задоволено позов ОСОБА_2, оскільки останнім не було надано доказів того, що долучені до позову чеки свідчать про придбання ним ліків, оскільки назви ліків у чеках суттєво відрізняються від назв ліків, вказаних у його медичній картці. Також зазначає, що розрахункова квитанція від 28 липня 2017 року на суму 26 000 грн, яку суд визнав витратами на санітарно-курортне лікування, свідчить про оплату за туристичні послуги. Крім того вказує, що потерпілим не було надано жодних доказів про вартість пошкоджених речей та не проведено їх оцінку.
Потерпілий ОСОБА_2 подав на касаційну скаргу захисника Книша О.Я. заперечення, в яких просить судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Чабанюк Т.В. вважала касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просила її залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу захисника та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Книша О.Я., який просив задовольнити його касаційну скаргу, засудженого ОСОБА_1 та прокурора Чабанюк Т.В., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Доводи касаційної скарги захисника щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ст. 121 КК) з об`єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров`я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв`язку між зазначеним діянням та наслідками.
Кримінальна відповідальність за необережне тілесне ушкодження (стаття 128 КК) настає за наявності таких же елементів об`єктивної сторони, як і складу злочину, передбаченого статтею 121 КК (за умови, що були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження). А за суб`єктивною стороною цей злочин проявляється в необережній формі вини у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, суд першої інстанції послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст. 94 КПК.
Так, суд у вироку послався на отримані у судовому засіданні показання потерпілого ОСОБА_2 та дані, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту за його участю від 27 червня 2017 року, з яких убачається, що 17 квітня 2017 року він разом з ОСОБА_1 знаходились за місцем проживання останнього, близько 1 години 10 хвилин він зателефонував до знайомої, поряд з ним у цей час сидів ОСОБА_1 з лівої сторони дивану, через кілька хвилин розмови по телефону він відчув удар у правий бік спини, повернувшись побачив у правій руці ОСОБА_1 ніж зі слідами крові, ніж був лезом до низу; неодразу зрозумівши що сталося, відчув, що по спині щось тече, після чого почав знімати одяг, помітивши, що він у крові, ліг на диван та зателефонував до швидкої допомоги.
Дослідивши всебічно та повно показання потерпілого ОСОБА_2, місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано визнав ці показання достовірними, зазначивши, що вони в своїй сукупності підтверджуються іншими доказами.
Зокрема, показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, даними протоколу огляду місця події від 17 квітня 2017 року, під час якого оглянуто приміщення по АДРЕСА_1, даними висновку судово-медичної експертизи № 169/17 від 25 квітня 2017 року, за яким не підтверджено можливість отримання ОСОБА_2 проникаючого колото-різаного поранення спини при падінні на гострий колюче-ріжучий предмет з висоти власного зросту, а також іншими доказами, зміст яких детально відтворено у вироку.