Постанова
Іменем України
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 457/238/18
провадження № 61-2404св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру ідеальних часток у спільній частковій власності.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 19 вересня 1985 року батьки подарували їй 1/2 частину житлового будинку на АДРЕСА_1 . Співвласниками іншої частини житлового будинку залишилися її батьки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі по 1/4 частини. Площа всього будинку на момент дарування становила 125,3 кв. м, у тому числі житлова площа - 62,7 кв. м. Рішенням Трускавецької міської ради від 16 грудня 1985 року їй надано дозвіл на здійснення прибудови розміром 2,5 ? 10 м до подарованої 1/2 частини будинку із влаштуванням у прибудові кухні, санвузла та вхідного тамбура. Відповідно до поверхового плану та експлікації площа всього будинку після проведення реконструкції становила 169,3 кв. м. За її кошти збільшено площу будинку на 44 кв. м. Після проведення добудови їй мало б належати 106,65 кв. м, що у розрахунку на ідеальні частини становить 63/100 від площі всього будинку. ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 подарувала 1/2 частини вказаного будинку відповідачу, яка на момент звернення із цим позовом до суду користувалася приміщенням загальною площею 83,9 кв. м. Після зміни часток їй має належати 63/100 частин, а відповідачу - 37/100 частин, що становить 62,65 кв. м і є тією половиною площі будинку, яку батьки залишили за собою після того, як подарували їй другу половину будинку шляхом укладення договору дарування у 1985 році.
Із урахуванням наведених обставин, позивач просила суд змінити розмір частки у праві спільної часткової власності їй на 63/100 частин замість 1/2 частини, а ОСОБА_2 - на 37/100 частин замість 1/2 частини у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 17 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Змінено розмір частки у праві спільної часткової власності ОСОБА_1 на 63/100 ідеальних частини замість 1/2 ідеальної частини, а ОСОБА_2 - 37/100 ідеальних частин замість 1/2 ідеальної частини у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 19 листопада 2018 року вказане заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 24 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Змінено розмір частки у праві спільної часткової власності ОСОБА_1 на 63/100 ідеальних частини замість 1/2 ідеальної частини, а ОСОБА_2 - 37/100 ідеальних частин замість 1/2 ідеальної частини у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції прийшов до висновку про збільшення розміру частки у праві спільної часткової власності, оскільки позивачем збільшено за свій рахунок корисну площу будинку, який є об`єктом спільної сумісної власності, шляхом прибудови.
Постановою Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задоволено. Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 24 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що здійснення нею житлової прибудови зроблено за згодою інших співвласників будинку, тому відсутні підстави для збільшення розміру ідеальної частки у спірному житловому будинку.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не застосовано до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 357 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якими співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
У березні 2020 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін оскаржуване судове рішення, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню із таких підстав.
Встановлені судами обставини
На підставі договору дарування від 19 вересня 1985 року, посвідченого державним нотаріусом Трускавецької державної нотаріальної контори Білавкою Л. М., ОСОБА_4 та ОСОБА_6 подарували ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарської будівлі - сараю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору дарування від 02 жовтня 1997 року, посвідченого державним нотаріусом Трускавецької державної нотаріальної контори Цап О. П., ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною належних до нього господарських будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .