Постанова
Іменем України
14 квітня 2020року
м. Київ
справа № 707/2556/17-ц
провадження № 61-1094св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Черкаське лісове господарство",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства "Черкаське лісове господарство" (далі - ДП "Черкаське лісове господарство") про визнання протиправною відмови в отриманні погодження.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 25 жовтня 2017 року він звернувся до ДП "Черкаське лісове господарство" з клопотанням, щодо отримання погодження на вилучення земельної ділянки площею 0,9 га на території Білозірської сільської ради Черкаського району. До вказаного клопотання надана схема розміщення земельної ділянки із зазначенням місця її розташування. 27 листопада 2017 року він отримав лист ДП "Черкаське лісове господарство" від 27 листопада 2017 року за №1031/03/10, яким йому відмовлено у надані погодження на вилучення земель лісогосподарського призначення державної власності щодо запитуваної ним земельної ділянки, яка відноситься до виділу 28 кварталу 304 Тясминського лісництва ДП "Черкаський лісгосп". Зазначив, що згідно з шифром контуру, виділ 28 загальною площею 4,6 га з характеристикою деревостанів, підросту, підліску невкритих лісовою рослинністю і нелісових земель, додаткові відомості: болото, низинне, рослинність сокова, зростання ВРХ, 20 % має державну форму власності, належить до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП "Черкаське лісове господарство". Ця земельна ділянка не відноситься до лісовкритих земельних ділянок державної власності. Законодавство передбачає, що при зверненні до органів виконавчої влади необхідно подання пакету документів визначених частиною шостою статті 118 ЗК України, у тому числі і погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Вважає, що з огляду на зміст відмови директора ДП "Черкаське лісове господарство" не вбачається правової підстави заборони на вилучення такої ділянки, оскільки норми закону та інших нормативно-правих актів України навпаки встановлюють порядок такої процедури, ДП "Черкаське лісове господарство" явно зловживає своїм монопольним становищем, чим безпідставно відмовило йому у наданні формального погодження, а тому така відмова підлягає визнанню судом неправомірною.
Посилаючись на викладене, позивач просиввизнати протиправною відмову у наданні йому погодження на вилучення земель лісогосподарського призначення державної власності, яка викладена у листі ДП "Черкаське лісове господарство" від 27 листопада 2017 року № 1031/03/10, та зобов`язати відповідача надати погодження на вилучення земельної ділянки площею 0,9 га лісогосподарського призначення державної власності вказаної у його заяві від 25 жовтня 2017 року.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 03 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення. Згідно з матеріалами справи земельна ділянка, перебуває у користуванні відповідача і знаходиться на території Білозірської сільської ради Черкаського району, та відноситься до виділу 28 кварталу 304 Тясминського лісництва Державного підприємства "Черкаський лісгосп" і вкрита лісом мішаного насадження. Враховуючи, що відповідач є належним лісокористувачем та землекористувачем, у постійному користуванні якого перебувають землі державної власності лісогосподарського призначення, і повноваження відповідача щодо погодження на вилучення земельної лісової ділянки державної власності є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу, відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не допущено порушень норм чинного законодавства.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 з інших підстав.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки земельні ділянки можуть перебувати у користуванні окремих юридичних і фізичних осіб і права кожного із землекористувачів визначено, то звернення до землекористувача, який крім своїх повноважень як землекористувача наділений і іншими делегованими повноваженнями, не свідчить про позбавлення його, якщо ці обмеження прямо не передбачені у законі чи договорі, та не позбавляє його прав землекористувача висловлювати свою думку щодо цієї земельної ділянки, яка перебуває у користуванні. Рішення землекористувача щодо надання чи відмови в наданні згоди на вилучення частини земельної ділянки є реалізацією майнових прав, а не управлінським рішенням. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року у цій справі. Отже, дії відповідача не можуть розглядатись як дискреційні повноваження адміністративного органу. Положення законодавства суд першої інстанції не врахував і хоча прийняв правильне рішення про відмову в позові, але при цьому виходив із помилкових висновків.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове про задоволення його позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що колегія суддів апеляційної інстанції застосувала норму закону (частину сьому статті 118 ЗК України), яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які склалися між сторонами, оскільки мала б застосувати іншу норму закону - частину шосту статті 118 ЗК України. Суд підмінив поняття відмова відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки у власність відповідно до їх повноважень із поняттям відмова у наданні погодження на вилучення земельної ділянки, чим свідомо вийшла за межі позовних вимог, що не допускається нормами ЦПК України.
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просив повідомити його про місце, дату та час розгляду його скарги.
Підстави для задоволення такого клопотання відсутні, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга).
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Відповідно до частини першої, другої третьої та п`ятої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Разом із тим як зазначено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, та того, що жоден із суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не дійшов висновку про призначення справи до судового розгляду, вказане клопотання ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Учасники справи своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Встановлені судами обставини
25 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ДП "Черкаське лісове господарство" з клопотанням щодо отримання погодження на вилучення земельної ділянки площею 0,9 га на території Білозірської сільської ради Черкаського району для ведення особистого селянського господарства. До вказаного клопотання надав схему розміщення земельної ділянки із зазначенням місця її розташування.
У відповідь на звернення ОСОБА_1, 27 листопада 2017 року відповідач листом № 1031/03/10 відмовив позивачеві у наданні погодження на вилучення земель лісогосподарського призначення державної власності щодо запитуваної земельної ділянки.
Ця земельна ділянка площею 0,9 га знаходиться на території Білозірської сільської ради Черкаського району та відноситься до виділу 28 кварталу 304 Тясминського лісництва Державного підприємства "Черкаський лісгосп" і вкрита лісом мішаного насадження.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.