Постанова
Іменем України
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 376/819/17
провадження № 61-7661св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач -Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області,
відповідач -ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна судова адміністрація України,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної судової адміністрації Українина рішення Сквирського районного суду Київської області від 27 квітня 2017 року у складі судді Віговського С. І. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Данілова О. М., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі - ТУ ДСА в Київській області) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України) про стягнення коштів.
Позов обгрунтований тим, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76 - VIII) встановлено, що у 2015 році максимальний місячний розмір суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати, а при скороченні чисельності працівників - 10 розмірами мінімальної заробітної плати.
Цим законом внесено зміни до частини шостої статті 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме доповнено її абзацом другим такого змісту: "Загальна чисельність працівників апаратів судів не може перевищувати величину, визначену із розрахунку 3,7 посади працівників на одну посаду судді, виходячи із загальної кількості посад в цілому у місцевих та апеляційних судах".
Листом Державної судової адміністрації України від 15 січня 2015 року повідомлено, що у разі скорочення чисельності працівників суду у межах, необхідних для належного організаційного забезпечення суду, суддів та судового процесу, з урахуванням бюджетних асигнувань на оплату праці, розмір заробітної плати та суддівської винагороди після проведення такого скорочення обмежується 10 розмірами мінімальної заробітної плати".
На виконання вказаних вимог закону на підставі наказу начальника ТУ ДСА України в Київській області від 02 лютого 2015 року територіальним управлінням проведено скорочення штатних одиниць працівників місцевих загальних судів Київської області. Водночас, у законі не було передбачено необхідність проведення скорочення працівників в кожному суді певного регіону України окремо для отримання підстави виплачувати суддівську винагороду в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. У рішенні Ради суддів України від 05 лютого 2015 року зазначено, що у разі скорочення чисельності працівників суду у межах, необхідних для належного організаційного забезпечення суду, суддів та судового процесу, з урахуванням бюджетних асигнувань на оплату праці, розмір заробітної плати та суддівської винагороди після проведення такого скорочення обмежується 10 розмірами мінімальної заробітної плати. У зв`язку з цим, територіальним управлінням було проведено скорочення у місцевих загальних судах області та на підставі наказу начальника територіального управління від 10 лютого 2015 року № 13 виплачено суддям суддівську винагороду у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Після проведення ДСА України у ТУ ДСА України в Київській області фінансового аудиту та аудиту відповідності було виявлено недотримання вимог пункту 10 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 76-VIII та перевищено максимальний місячний розмір суддівської винагороди, внаслідок чого у лютому-березні 2015 року суддям понад встановлених обмежень виплачено суддівської винагороди на загальну суму 919 590,00 грн. Тобто, ДСА України визначила законну виплату суддівської винагороди суддям у розмірі 10 мінімальних заробітних плат порушенням.
З огляду на вказане, позивач просив стягнути з ОСОБА_1, судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, грошові кошти у сумі 7 308,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 27 квітня 2017 року в позові відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року рішення Сквирського районного суду Київської області від 27 квітня 2017 року залишене без змін.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що кошти, які просить стягнути позивач із відповідача є заробітною платою (суддівською винагородою), що виплачені на підставі наказу позивача добровільно, без жодної рахункової помилки та факту недобросовісності з боку відповідача, тому, виходячи зі змісту статті 1215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відсутні підстави для стягнення з відповідача вказаної суми коштів, що відповідає правовому висновку Верховного Суду України у постанові від 22 січня 2014 року у справі № 6-151цс13.
Суди дійшли висновку, що позивач, провівши скорочення штатних одиниць у місцевих загальних судах Київської області відповідно до Закону № 76 - VIII мав правові підстави для обмеження суддям суддівської винагороди 10 розмірами мінімальної заробітної плати, забезпечивши одночасно дотримання єдиного статусу суддів та рівність оплати їх праці в межах своєї територіальної компетенції.
Законом № 76 - VIII не вимагалося проведення скорочення штатної чисельності працівників абсолютно в кожному суді загальної юрисдикції, а встановлювався для цього відповідний кількісний критерій визначення в судах штатної чисельності працівників, виходячи "із розрахунку 3,7 посади працівників на одну посаду судді, виходячи із загальної кількості посад суддів в цілому у місцевих та апеляційних судах". Дотримання чи недотримання такого критерію, на переконання суду, є обставиною, яка обумовлювала наявність чи відсутність підстав для обмеження розміру суддівської винагороди згідно із вимогами Закону № 76-VIII.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року ДСА України звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Сквирського районного суду Київської області від 27 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
11 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
У лютому 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення ухвалені з неправильним застосуваннм норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Суди не надали належної правової оцінки тому факту, що відповідно до наказів начальника ТУ ДСА України в Київській області від 02 лютого 2015 року № 05/0 та від 02 березня 2015 року № 06/0 у лютому місяці 2015 року проведено скорочення посад працівників апарату в 11 місцевих загальних судах та в березні 2015 року - у 6 місцевих загальних судах, тобто в 17 місцевих загальних судах Київської області із 28 існуючих.
Проте суддям усіх місцевих загальних судів Київської області, а не тільки тим, у яких відбулося скорочення посад, у лютому та березні 2015 року, відповідно до наказу начальника ТУ ДСА України в Київській області від 10 лютого 2015 року № 13, суддівська винагорода обмежувалася 10 розмірами мінімальної заробітної плати.
Суди не встановили, чи було проведено скорочення чисельності працівників суду, в якому працює відповідач, для можливості виплати суддівської винагороди відповідачу у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Державна судова адміністрація України не має можливості стягнути на користь бюджету безпідставно отримані відповідачем кошти з винної особи у зв`язку з невизначеністю такої особи.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді 2017 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.