Постанова
Іменем України
13 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 466/7656/17
провадження № 61-39264св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2017 року у складі судді Свірідової В. В. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2018 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
20 жовтня 2017 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 у розмірі, що відповідає розміру некомпенсованих збитків, а саме 81 624,40 грн, які можуть знаходитися на банківських рахунках ОСОБА_2 або за місцем її проживання.
Заяву мотивовано тим, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває на розгляді цивільна справа за його позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ДТП, в розмірі 81 624,40 грн.
Вказував, що ДТП вчинено з вини ОСОБА_2, страховиком відповідачки його визнано потерпілим та виплачено страхове відшкодування, розмір якого є меншим, ніж розмір збитків, завданих йому у ДТП. Зазначене стало підставою для звернення до суду з указаним позовом.
Оскільки відповідачка добровільно не відшкодувала йому різницю між завданою шкодою та страховою виплатою, вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме і нерухоме майно, які належать ОСОБА_2, у розмірі, що відповідає розміру некомпенсованих збитків, а саме 81 624,40 грн, які можуть знаходитись на банківських рахунках ОСОБА_2 або за місцем її проживання.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2017 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
З метою забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ДТП, у розмірі 81 624,40 грн накладено арешт на грошові кошти в межах заявленої суми позову та майно, які належать ОСОБА_2, що еквівалентно сумі позову, а саме 81 624,40 грн.
Виконання ухвали доручено Шевченківському відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.
Ухвалу суду мотивовано тим, що метою забезпечення позову у цій справі є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідачки, забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2017 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що при розгляді заяви про забезпечення позову суд першої інстанції належним чином з`ясував та перевірив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам та обґрунтував висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі, дотримався норм процесуального права, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2018 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки відповідності вжитих заходів забезпечення позову позовним вимогам ОСОБА_1 . В оскаржуваних ухвалах відсутні посилання на докази, які мали бути надані позивачем на підтвердження ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2018 року, витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 466/7656/17.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до суду не подав.
Фактичні обставини, встановлені судами
17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ДТП, у розмірі 81 624,40 грн.
20 жовтня 2017 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно відповідача в розмірі, що відповідає розміру некомпенсованих збитків, а саме 81 624,40 грн, які можуть знаходитися на банківських рахунках ОСОБА_2, або за місцем її проживання.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.