Постанова
Іменем України
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 761/7911/15-ц
провадження № 61-1291св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
стягувач - ОСОБА_2,
боржник - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2018 року у складі судді Волошиної В. О. та постанову Київського апеляційного суду
від 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Панченка М. М.,
Семенюк Т. А. та Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Заява мотивована тим, що 26 квітня 2016 року Шевченківським районним судом м. Києва у справі № 761/7911/15-ц ухвалено рішення, яким з
ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто три відсотки річних у розмірі 2 932,20 грн та інфляційні втрати - 9 317,78 грн, які виникли у звязку із невиконанням позичальником ОСОБА_3 умов договору позики та договору застави від 13 вересня 2000 року.
02 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги за договором позики від 13 веренся 2000 року.
29 березня 2017 року між ОСОБА_1, яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_2, та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги за договором застави, укладеним 13 вересня 2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на забезпечення виконання останнім своїх зобовязань за договором позики від 13 вересня 2000 року.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд замінити стягувача ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2018 року заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені; інфляційних втрат, трьох відсотків річних задоволено.
Замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду від 26 квітня 2016 року у цивільній справі № 761/7911/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягненні пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, а саме: з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у звязку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження та припиняється її статус сторони виконавчого провадження. Заміна такої сторони проводиться в установленому законом порядку. Враховуючи відступлення ОСОБА_2 права вимоги за договором позики
від 13 вересня 2000 року, укладеним між останнім та ОСОБА_3, на користь ОСОБА_1, суд першої інстанції вважав, що до ОСОБА_1 перейшли права вимоги за цим договором.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції вважав, що заміна сторони виконавчого провадження з первісного кредитора ОСОБА_2 на ОСОБА_1 будь-які права ОСОБА_3, як боржника у виконавчому провадженні, не порушить.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив належним чином умови договору відступлення права вимоги за договором позики, а суд апеляційної інстанції безпідставно, як вважав заявник, виходив із доведеності й обґрунтованості вимог щодо заміни сторони виконавчого провадження.
Посилався на те, що згідно із абзацом 3 пункту 8 договору відступлення прав вимоги від 02 грудня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_1 зобов`язувався укласти договір переуступки права вимоги із ОСОБА_2 щодо фінансового зобов`язання, яке виникло у зв`язку із несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені, інфляційних витрат, трьох відсотків річних, за ціною 80 % від вартості зобов`язання, проте, додаткового договору обумовленого у вище вказаному пункті договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладалось та відповідно матеріали справи такого договору не містять.
Також, посилався на те, що у правовідносинах між боржником ОСОБА_3 та стягувачем ОСОБА_2 мало місце стягнення заборгованості на підставі вчиненого 15 липня 2002 року приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю. В. виконавчого напису № 2586 та понесення ОСОБА_3 додаткової відповідальності за неповернення отриманих у борг коштів на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року щодо сплати пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних.
Таким чином, на підставі двох вище вказаних різних виконавчих документів у Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби
м. Києва Головного територіального управління юстиції України було відкрито два різні виконавчі провадження № 37058573 та № 54048717.
ОСОБА_1 просив замінити сторону виконавчого провадження
№ 54048717 відкрите на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, а не на підставі раніше зазначеного виконавчого напису нотаріуса про стягнення боргу у розмірі 62 838,00 грн, тобто того самого зобов`язання, про який зазначено у абзаці 3 пункту 8 договору про відступлення права вимоги, проте, доказу укладення окремого договору переуступки права вимоги щодо цього зобов`язання, яке виникло за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 матеріали справи не містять, що свідчить, як вважав заявник, про його відсутність та відповідно про незаконність заміни сторони у виконавчому провадженні № 54048717 з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .
Також, зазначав, що боргові зобов`язання перед первісним кредитором він виконав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Шевченківського районного суду м. Києва зазначену цивільну справу.
У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 три відсотки річних у розмірі 2 932,20 грн та інфляційні втрати - 9 317,78 грн.
Стягнуті вказаним рішенням суми виникли у зв`язку із невиконанням позичальником ОСОБА_3 умов договорів позики та застави
від 13 вересня 2000 року.
На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист
№ 761/7911/15-ц від 25 листопада 2016 року, який перебував на примусовому виконанні у відділі Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (виконавче провадження № 54048717).
02 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги за договором позики від 13 вересня 2000 року (а. с. 196).
29 березня 2017 року між ОСОБА_1, яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_2, та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги за договором застави, укладеним 13 вересня 2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на забезпечення останнім своїх зобов`язань за договором позики (а. с. 197).
Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Веред К. М. від 07 листопада 2017 року на підставі положень пункту 5 частини першої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" зупинено вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 54048717 до вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Зазначена постанова та бездіяльність державного виконавця були предметом перегляду у межах провадження № 4-с/761/168/2018 за скаргою ОСОБА_3, проте, у задоволенні такої скарги судом було відмовлено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.