У Х В А Л А
15 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/77/20
Провадження № 11-131заі20
Суддя Великої Палати Верховного Суду Золотніков О. С.,
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року у справі № 9901/77/20 за позовом ОСОБА_1 до Президента України - Голови Ради національної безпеки і оборони України Зеленського Володимира Олександровича, Верховної Ради України (далі - ВРУ), треті особи: Ініціативна група Українського народу Самостійної української держави України - Київської Русі, Територіальна громада Українського народу міста Івано-Франківська, Конституційний Суд України, про зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України як Голови Ради національної безпеки і оборони України та ВРУ про зобов`язання вчинити певні дії. Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, у якій просила суд:
- зобов`язати Президента України як Голову Ради національної безпеки і оборони України забезпечити належний розгляд рішень № 5-6, направлених 1 жовтня 2019 року, та рішень № 4-5 від 31 жовтня 2019 року, направлених 24 грудня 2019 року за поданням Ініціативної групи Українського народу Самостійної української держави України - Київської Русі;
- зобов`язати Президента України надати аргументовану відповідь про строки повернення боргу громадянам України та пояснення, як відображені ці суми з кожної декларації (95+79) громадян України у Бюджеті Держави "Україна", згідно з приєднаними до заяви № 17032020-01 Декларацією від 31 жовтня 2019 року та отриманими Президентом України 27 жовтня 2015 року та 27 грудня 2016 року деклараціями про зобов`язання держави Україна перед своїми громадянами, що виникли внаслідок порушених законних і конституційних прав людини і громадянина України з боку державної влади України за період 1991-2018 років;
- зобов`язати ВРУ забезпечити належний розгляд Рішення № 4 від 31 жовтня 2019 року, направленого за поданням Ініціативної групи Українського народу Самостійної української держави України - Київської Русі датою 24 грудня 2019 року до ВРУ;
- накласти заборону ВРУ та Президенту України вчиняти будь-які дії з приводу введення в дію законів України № 2178-10 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення" та № 2194 "Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" до завершення розгляду справи в суді та виконання судового рішення;
- зупинити дію Закону України від 05 лютого 2015 року № 157-VІІІ "Про добровільне об`єднання територіальних громад".
Верховний Суд у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25 березня 2020 року повернув без розгляду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову на підставі частини сьомої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
08 квітня 2020 року ОСОБА_1 подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на вказане судове рішення.
Положеннями частини п`ятої статті 266 КАС України визначено, що судом апеляційної інстанції у справах, зокрема, щодо законності (крім конституційності) актів, законності дій чи бездіяльності ВРУ та Президента України є Велика Палата Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 292 КАС України Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Однак подана апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 296 КАС України.
Усупереч пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги не додано документа про сплату судового збору або копії документа на підтвердження наявності пільг щодо його сплати, передбачених статтею 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI"Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).
Натомість в апеляційній скарзі міститься клопотання про звільнення від сплати судового збору, умотивоване тяжким матеріальним станом скаржниці.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону № 3674-VI, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або