Постанова
іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 758/560/18
провадження № 51-488км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Сингаївської А. О.,
захисників Касьяненка А. М., Вітошка В. А.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка А. М. на вирок Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100070003975, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва та жителя цього міста ( АДРЕСА_2 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Подільського районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК, з метою повторного незаконного придбання психотропної речовини для власного вживання без мети збуту 10 вересня 2017 року приблизно о 23:40 на вул. Урицького, 1 у м. Києві через електронний термінал "Приватбанк" перерахував не встановленій досудовим розслідуванням особі гроші в розмірі 1200 грн та через мережу Інтернет отримав інформацію про місцезнаходження психотропної речовини.
Так, 11 вересня 2017 року приблизно о 01:40, на просп. Правди, 90 у м. Києві, біля першого під`їзду вказаного будинку під лавкою ОСОБА_1 виявив і, забравши, таким чином придбав психотропну речовину - амфетамін загальною масою 2,423 г, що є великим розміром, яку він надалі незаконно зберігав та перевозив у власному автомобілі марки "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_1, та яку того ж дня після зупинки приблизно о 02:05 вилучили у нього працівники поліції на просп. Правди, 104 у м. Києві.
Київський апеляційний суд 14 листопада 2019 року під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора скасував вирок районного суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання і постановив свій, яким призначив засудженому покарання за ч. 2 ст. 309 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Касьяненко А. М., не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 та юридичної кваліфікації його дій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду, призначити ОСОБА_1 покарання і на підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку і покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано всіх обставин справи, характеристики особи засудженого та наявності обставин, що пом`якшують покарання останнього. Стверджує, що місцевий суд, урахувавши суспільну небезпечність вчиненого злочину, дані про особу засудженого (не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, одружений, має на утриманні малолітню дочку, добровільно пройшов лікування від наркотичної залежності), а також обставини, що пом`якшують покарання (щире каяття, добровільне повідомлення працівникам поліції та добровільна видача їм психотропної речовини, активне сприяння у розкритті злочину і визнання провини), не встановив обставин, що його обтяжують, та дійшов, на думку захисника, обґрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. Тоді як апеляційний суд у своєму рішенні зазначив, що місцевим судом засудженого звільнено від відбування покарання без достатніх на те підстав. ОСОБА_2 вказує, що матеріали справи свідчать про призначення апеляційним судом ОСОБА_1 покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та його особі. Також зазначає, що апеляційний суд у своєму рішенні не навів обставин, відповідно до яких він дійшов висновку про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі. Так, захисник вказує, що на час розгляду апеляційним судом справи мети кримінальної відповідальності щодо ОСОБА_1 досягнуто: останній не вчиняє жодних правопорушень, має стабільну оплачувану роботу, позитивно характеризується та виконує всі вимоги органів пробації та суду, усіма своїми вчинками та діями підтверджує, що став цілковито та остаточно законослухняним громадянином. Тоді як засудження його підзахисного до позбавлення волі з відбуванням покарання призведе, на думку захисника, до негативних змін в особистості та поведінці ОСОБА_1 .
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисники Касьяненко А. М., Вітошко В. А. та засуджений ОСОБА_1, навівши відповідні пояснення, підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити та змінити вирок апеляційного суду.
Прокурор Сингаївська А. О. виклала доводи про необґрунтованість касаційної скарги захисника та просила ухвалений у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, установлених та перевірених місцевим судом у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 309 КК Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині захисник не оскаржує.
Частиною 1 ст. 420 КПК встановлено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Водночас за приписами ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд дотримався цих вимог закону.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.