Постанова
Іменем України
14 квітня 2020року
м. Київ
справа № 344/8485/18
провадження № 51-4529км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л. Ю.,
суддів Остапука В.І., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Кузнецова С.М.,
захисника Полущенка Д.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 19 червня 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Палагичі Тлумацького району Івано-Франківської області та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, відповідно до ст. 89 КК несудимого,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст.15 ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 березня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК, з призначенням покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік;
- за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Згідно з ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладенням відповідних обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно; закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно; відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно за наступних обставин. Так, ОСОБА_1, у період незнятої та непогашеної судимості, 25 квітня 2018 року, близько 19 год. 55 хв., з приміщення магазину "АТБ-Маркет", що знаходиться за адресою: вул. Південний Бульвар, 22 у м. Івано-Франківськ, повторно, викрав пляшку коньяку марки "Hannessy VS", вартістю 648,70 грн, чим спричинив ТОВ "АТБ-Маркет" майнову шкоду на вказану суму.
Крім того, 01 травня 2018 року, близько 21 год. 17 хв., ОСОБА_1 з приміщення магазину "Арсен", за адресою: вул. Миколайчука, 2 у м. Івано-Франківськ, повторно викрав упаковку соусу марки "Щедро", бляшану банку слабоалкогольного напою марки "Revo", дві бляшані банки енергетичного напою марки "RedBull" та пляшку алкогольного напою віскі марки "JackDaniels", всього на загальну суму 449,29 грн, вказаний товар заховав у спортивний рюкзак чорного кольору, який мав при собі та пройшовши касову зону, не оплативши викрадене, попрямував до виходу із приміщення торгового залу магазину. Однак, злочин не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, був зупинений із викраденим товаром працівниками охорони сказаного магазину.
Також, 17 травня 2018 року, близько 22 год. 43 хв., ОСОБА_1, у магазині "АТБ-Маркет", за адресою: вул. Південний Бульвар, 22, м. Івано-Франківськ, повторно викрав пляшку текіли марки "Tiscaz", вартістю 229 грн 90 коп., яку заховав під свій верхній одяг, пройшов касовий прилавок та, не оплативши викрадений ним товар, направився до виходу вказаного із приміщення. У цей час, неправомірні дії ОСОБА_1 були помічені адміністратором магазину ОСОБА_3, який висловив вимогу зупинитись, однак ОСОБА_1 не маючи на меті повертати незаконно здобуте майно та усвідомлюючи, що викрадення ним майна перестає бути таємним, не зважаючи на те, що ОСОБА_3 почав бігти в його бік та вимагав зупинитись - вибіг із викраденим майном через вхідні двері магазину та залишив місце вчинення злочину.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 червня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зокрема, прокурор вважає, що суд не врахував положення ст. 89 КК та прийшов до помилкового висновку про те, що злочин, вчинений ОСОБА_1 25 квітня 2018 року, мав місце у період незнятої та непогашеної судимості, та неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК, за ознакою повторності. Крім того, прокурор вважає, що звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК є необґрунтованим, оскільки цепотягнуло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого через м`якість Вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки в ній не зазначено підстави, через які апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- прокурор підтримав касаційну скаргу прокурора та просив її задовольнити у повному обсязі;
- захисник заперечив щодо задоволення касаційної скарги прокурора, втім вважав, що дії засудженого ОСОБА_1 неправильно кваліфіковано за ознакою "повторність" за ч. 2 ст. 185 КК.
Мотиви Суду
Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України по кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а положеннями п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК визначено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Так, у касаційній скарзі прокурор зазначає, що він, не погодившись із вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати цей вирок та постановити новий, яким визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст.15 ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 186, 70 КК, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Проте, залишивши апеляційну скаргу прокурора без задоволення, апеляційний суд зазначених доводів належним чином не перевірив, вичерпних мотивів щодо їх необґрунтованості не навів та безпідставно, на думку прокурора, залишив вирок щодо ОСОБА_1 без зміни. Крім того, прокурор зазначає, що хоча він і не наводив у апеляційній скарзі доводів щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильну кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК за ознакою повторності, апеляційний суд, у відповідності до ч. 2 ст. 404 КПК, міг вийти за межі апеляційних вимог, та перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 185 КК, втім цього не зробив, чим допустився істотного порушення КПК та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.