Постанова
Іменем України
09 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 761/43930/17
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/824/1313/2019
Провадження № 51 - 550 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Матієк Т.В., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Єременка М.В.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100100004558 від 16 квітня 2017 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Білоцерківського міського суду Київської області від 03 серпня 2016 року за ст. 309 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки,
за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Карпука Ю.А. на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 03 січня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Білоцерківського міського суду Київської області від 03 серпня 2016 року та ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання вказано рахувати з 25 вересня 2018 року. У строк покарання ОСОБА_1 зараховано попереднє ув`язнення з 21 листопада 2017 року по 03 квітня 2018 року.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він
16 квітня 2017 року приблизно о 12 годині 40 хвилин у приміщенні магазину "Дари моря" за адресою: м. Київ, вул. Павлівська, 23, діючи повторно, з корисливих мотивів, взяв з полиці магазину пляшку віскі "Jack Danielʼs", об`ємом 0,7 л., вартістю 483 гривні 08 копійок, яку сховав у кишеню куртки та, не сплативши за товар, намагався з місця вчинення кримінального правопорушення зникнути, однак злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_1, оскільки його дії були помічені та припинені охоронцями магазину.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою його захисника - адвоката Житнікової Ю.В. скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України у зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд необґрунтовано визнав частину письмових доказів недопустимими та не взяв до уваги такі докази обвинувачення як показання представника потерпілого Князького С.В., показання свідка ОСОБА_2, дані, які містяться на записі з камер відеоспостереження, в протоколі огляду місця події та довідці ПП "Дівіал-2000" про вартість товару, чим допустив порушення ст. 94 КПК України. Указує на те, що апеляційний суд у порушення вимог ст. 419 КПК України в ухвалі допустив суперечність, зазначивши, що висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення не підтверджуються доказами, у той же час закрив кримінальне провадження на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України. Крім того, вважає, що ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України не передбачено як підставу для закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу частково обґрунтованою, зазначаючи про безпідставність посилання у ній на порушення ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України, і просив задовольнити її частково, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий апеляційний розгляд.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 419 КПК України серед інших вимог до змісту ухвали суду апеляційної інстанції передбачено, що у мотивувальній частині ухвали мають бути зазначені встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався, а при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.