Постанова
іменем України
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 293/251/19
провадження № 51- 6488 км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Маринича В.К. та Короля В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Браїло І.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Поліщук Т.О. на вирок Житомирського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018060310000465, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Єршовка Ленінського району Кустанайської області Республіки Казахстан, громадянина Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 4 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 121 ККіз застосуванням статті 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі статті 72 КК у строк покарання ОСОБА_1 зараховано строк попереднього ув`язнення з 16 грудня 2018 року по 15 лютого 2019 року.
До набрання вироком законної сили залишено попередній запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за злочин, вчинений за таких обставин.
Як установив суд, 15 грудня 2018 року близько 21-ї години ОСОБА_1, перебуваючи разом із співмешканкою ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого мешкання у будинку АДРЕСА_1, під час конфлікту з останньою на ґрунті існуючих неприязних стосунків умисно кулаками та ногами завдав їй численних ударів по тулубу та голові, чим завдав потерпілій тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та внаслідок яких настала її смерть.
Апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, 25 вересня 2019 року ухвалив новий вирок, яким скасував вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 4 червня 2019 року щодо засудженого ОСОБА_1 у частині призначеного покарання.
ОСОБА_1 призначено покарання за частиною 2 статті 121 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років.
В іншій частині вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, при цьому посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.
Захисник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував обставин, що пом`якшують покарання, а саме визнання вини її підзахисним, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, не зважив на думку потерпілої, яка в суді апеляційної інстанції просила залишити без зміни вирок районного суду, що давало підстави застосувати статтю 69 КК, як це правильно, на думку скаржника, зробив суд першої інстанції.
Також зазначає, що її підзахисний ніколи до кримінальної відповідальності не притягувався, є пенсіонером, має похилий вік, критично ставиться до вчиненого, про готовність засудженого понести реальне покарання свідчить його щире каяття. Крім того, на думку захисту, суд не врахував належної поведінки ОСОБА_1 під час перебування на особистому зобов`язанні.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви Суду
Захисник не оспорює та не заперечує висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності винуватості її підзахисного за частиною 2 статті 121 КК, а також правильності кваліфікації його дій.
Кримінальне провадження в суді першої інстанції розглядалося за правилами статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Доводи захисника про надмірну суворість обраного її підзахисному заходу примусу колегія суддів визнає неприйнятними з огляду на таке.
Відповідно до приписів статті 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.