Постанова
Іменем України
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 328/2138/17
провадження № 61-37147св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальний заклад "Молочанська районна лікарня" Токмацької районної ради Запорізької області,
третя особа - головний лікар Комунального закладу "Молочанська районна лікарня" Токмацької районної ради Запорізької області Коваль Віталій Романович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Кочеткової І. В., Гончар М. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила поновити її на посаді зубного лікаря Комунального закладу "Молочанська районна лікарня" Токмацької районної ради Запорізької області (далі - КЗ "Молочанська районна лікарня"), стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 травня 2017 року до дня поновлення на роботі.
Позовна заява мотивована тим, що з 09 серпня 1965 року вона працювала в КЗ "Молочанська районна лікарня" на посаді зубного лікаря. 14 березня 2017 року адміністрацією комунального закладу видано наказ № 30 "Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників КЗ "Молочанська РЛ". Згоди на звільнення у зв`язку з скороченням штату вона не надавала, проте наказом головного лікаря КЗ "Молочанська районна лікарня" від 15 травня 2017 року її було звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Вважала своє звільнення незаконним, оскільки працедавець не порівняв кваліфікацію та продуктивність праці всіх зубних лікарів, не врахував її переважного права на залишення на роботі, 52 років стажу на одній посаді, статус "Дитина війни", відсутність за час роботи дисциплінарних стягнень. Крім того, на день звільнення вона перебувала на курсах підвищення кваліфікації, після повернення з яких її було повідомлено про звільнення та не допущено до роботи. Зазначала, що копію наказу про звільнення отримала поштою 07 серпня 2017 року, а трудову книжку - особисто 08 серпня 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 07 грудня 2017 року у складі судді Погрібної О. М. позов задоволено частково; поновлено ОСОБА_1 на посаді зубного лікаря КЗ "Молочанська районна лікарня"; стягнено з КЗ "Молочанська районна лікарня" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 травня до 07 грудня 2017 року в сумі 11 982,24 грн з утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів; стягнено з КЗ "Молочанська районна лікарня" на користь держави судовий збір у розмірі 1 280,00 грн; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним, оскільки відповідачем не дотримано порядку попередження працівника про наступне скорочення штату працівників, передбаченого статтею 49-2 КЗпП України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 07 грудня 2017 рокускасовано; у позові відмовлено; судові витрати КЗ "Молочанська районна лікарня" компенсовано за рахунок держави.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 попереджалася за 2 місяці про наступне звільнення, що підтвердили свідки; від підписання наказу про скорочення штату відмовилася, про що було складено відповідний акт; про обізнаність ОСОБА_1 щодо наступного вивільнення свідчить також її особисте звернення 28 березня 2017 року до головного лікаря КЗ "Молочанська районна лікарня", у якому вона стверджувала про те, що 14 березня 2017 року була попереджена про скорочення штату та висловила свою незгоду, оскільки має переважне право на залишення на роботі. Також суд виходив з того, що протягом 2017 року у КЗ "Молочанська районна лікарня" була відсутня інша робота, що могла бути запропонована позивачу; ОСОБА_1 не мала переваг на залишення на роботі, оскільки вона була єдиним зубним лікарем у КЗ "Молочанська районна лікарня", решту посад становили лікарі-стоматологи з більш високою кваліфікацією.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року скасувати та залишити в силі рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 07 грудня 2017 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження; витребувано справу із Токмацького районного суду Запорізької області.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що показання свідків є суперечливими та непослідовними, жоден з них не був присутній під час ознайомлення з наказом про наступне вивільнення; її заява на ім`я головного лікаря від 28 березня 2017 року подана представником позивача у судове засідання апеляції інстанції з порушення норм процесуального права, крім того, судом перекручено відомості, викладені у цій заяві щодо факту розмови, у якій вона стверджувала, що попереджалася інспектором відділу кадрів ОСОБА_2 про наступне вивільнення у зв`язку з відсутністю чинних курсів проходження атестації, а не через скорочення посади.
У серпні 2018 року КЗ "Молочанська районна лікарня" надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 з 09 серпня 1965 року працювала на посаді зубного лікаря Молочанської міської лікарні; з 13 травня 2009 року переведена на 0,5 тарифної ставки на посаду зубного лікаря КЗ "Молочанська районна лікарня".
14 березня 2017 року головним лікарем КЗ "Молочанська районна лікарня" видано наказ № 30 "Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників КЗ "Молочна РЛ".
Цього ж дня ОСОБА_1 відмовилася ознайомлюватися із зазначеним наказом, про що складено акт за підписами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Наказом головного лікаряКЗ "Молочанська районна лікарня" від 15 травня 2017 року № 10-О ОСОБА_1 звільнена з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників.
У штатних розписах КЗ "Молочанська районна лікарня" станом на 16 травня 2017 року та 01 січня 2018 року не міститься посади 0,5 ставки зубного лікаря.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX).