Постанова
Іменем України
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 645/1509/17
провадження № 61-45307св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Харківська міська рада,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 червня 2018 року у складі судді Іващенко С. О. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Колтунової А. І., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом та зняти з цього майна арешт, накладений ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2005 року.
Позовна заява мотивована тим, що 28 березня 2000 року його матір ОСОБА_3 та ОСОБА_2 набули у рівних частках право власності на квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 році ОСОБА_3 померла. 13 листопада 2015 року він звернувся до державного нотаріуса Харківської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, проте отримав відмову у видачі такого свідоцтва у зв`язку з наявністю у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна актового запису № 1998553 про арешт цієї квартири. Зазначений арешт накладався ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкові від 13 квітня 2005 року у цивільної справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення відшкодування майнової та моральної шкоди; за результатами розгляду цієї справи Фрунзенським районним судом м. Харкова ухвалено рішення від 01 березня 2006 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2006 року, про залишення без задоволення позову ОСОБА_4 18 квітня 2016 року він звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 липня 2016 року йому відмовлено у знятті арешту з квартири. На частину спадкового майна після смерті ОСОБА_3 він отримав свідоцтва про право на спадщину, наявність вказаного арешту перешкоджає йому в оформленні спадкових справ на частину спірної квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 червня 2018 року позов задоволено; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_3 ; скасовано арешт 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3, накладений ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2005 року.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, враховуючи статтю 548 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК Українського РСР), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщини визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Позивач вчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте в зв`язку з відмовою у видачі відповідного свідоцтва про право власності був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 червня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження; витребувано справу з Фрунзенського районного суду м. Харкова.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що свідоцтво про право на спадщину за законом чи заповітом на 1/2 частину квартири позивачу не видавалося; позивач не подавав заяву на прийняття спадщини саме на квартиру; у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду шляхом оскарження дій нотаріуса за правилами позовного провадження; на час розгляду справи не існує спірної квартири, оскільки вона реконструйована в нежиле приміщення; позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності; розгляд справи у суду першої інстанції відбувся неповноважним складом суду, оскільки суддя перебував у відпустці; до участі у справі не залучено нотаріуса.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, відкрилася спадщина, зокрема на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
17 жовтня 2003 року ОСОБА_1 подав до Одинадцятої харківської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщину; надалі 02 липня 2004 року отримав свідоцтво про право на спадщину на автомобіль марки "ВАЗ-21103", державний номерний знак НОМЕР_1 ; 23 жовтня 2015 року - свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_4 .
Постановою Одинадцятої харківської державної нотаріальної контори від 13 листопада 2015 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з наявністю у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна актового запису № 1998553 про арешт на вищевказану квартиру, накладений ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2005 року.
ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про зняття арешту з квартири.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 відмовлено у знятті арешту з квартири.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX).
У пункті 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги (далі - ЦПК України 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України 2017 року під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.