Постанова
Іменем України
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 201/4722/16-ц
провадження № 61-710св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), про стягнення суми банківського вкладу та відсотків.
Позов мотивовано тим, що 17 жовтня 2013 року між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладений депозитний договір (вклад "Стандарт на 12 місяців")
№ SAMDN25000738669341, за умовами якого сума вкладу склала 187 000,00 доларів США на строк до 17 жовтня 2014 року зі сплатою 8,5 % річних. За закінченням строку дії договору банк грошові кошти не повернув, у зв`язку з чим вона неодноразово зверталася до відповідача з вимогою повернути вклад.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просила стягнути з банку
250 097,00 доларів США.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б у встановленому законом порядку розмір депозитного вкладу на теперішній час, або його залишок у разі зняття коштів із вкладу та розмір нарахованих відсотків.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 237 033,00 доларів США, з яких: 192 413,25 доларів США - сума вкладу та 44 919,25 доларів США - відсотки. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 15 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 219 673,54 доларів США, з яких: 187 000,00 доларів США - сума вкладу, 32 673,75 доларів США - проценти.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що між сторонами укладений договір депозитного вкладу та позивачем внесені кошти на депозитний рахунок банку, що є підставою для стягнення з банку суми депозиту та процентів.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У січні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що у відповідача відсутня будь-яка інформація щодо наявності відкритих у філіях на території Автономної Республіки Крим депозитних рахунків та залишків грошових коштів на них у зв`язку із окупацією Автономної Республіки Крим. Крім того, наявність у позивача договору та квитанції на підтвердження факту зарахування коштів на банківський рахунок у розмірі, на який посилається позивач, доводить виключно факт внесення коштів на рахунок, проте не є належним доказом невиконання банком умов договору щодо повернення коштів за вкладом після закінчення строку його дії.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк".
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлені судами обставини
17 жовтня 2013 року між сторонами укладений договір № SAMDN25000738669341 (вклад "Стандарт на 12 місяців"), відповідно до якого сума вкладу склала
187 000,00 доларів США на строк 366 днів, тобто до 17 жовтня 2014 року включно, зі сплатою 8,5 % річних.
Розділом договору "Дані по вкладу" передбачено, що банк відкриває позивачу особовий рахунок № НОМЕР_1, на який необхідно внести суму вкладу. На вказаний рахунок будуть нараховуватись відсотки за вкладом.
Відповідно до квитанції від 17 жовтня 2013 року № 421988016 Tr.
№ GAGRAGR000000049775465 ОСОБА_1 перераховано на рахунок банку
№ НОМЕР_1 грошову суму у розмірі 187 000,00 доларів США.
Факт укладення договору банківського вкладу між сторонами підтверджується договором від 17 жовтня 2013 року № SAMDN25000738669341 (вклад "Стандарт на
12 місяців"), копія якого знаходиться у матеріалах справи та містить відмітку судді про відповідність оригіналу, та квитанцією від 17 жовтня 2013 року № 421988016 Tr. № GAGRAGR000000049775465.
Згідно з довідкою від 19 лютого 2014 року № 1234687, виданою ПАТ КБ "ПриватБанк", сума депозитного вкладу, що знаходиться на особовому рахунку ОСОБА_1, відкритому відповідно до умов договору, складає 192 413,25 доларів США.
Відповідно до пункту 2 договору, нарахування процентів на суму вкладу починається з дня наступного за днем надходження коштів до банку та провадиться за кожен календарний день.
Згідно з пунктом 6 договору, якщо за закінченням строку депозиту вкладник не виявив намір забрати кошти, вклад автоматично пролонгується на той самий строк, вказаний у розділі "Дані за вкладом" цього договору. Строк вкладу пролонгується неодноразово без особистої явки вкладника.
Проценти під час нового строку вкладу нараховуються на суму вкладу за процентною ставкою для вкладів цього виду, найменування і строку, що діє в банку на день закінчення попереднього строку вкладу без укладення додаткових угод до такого договору.
Якщо вкладник вимагає достроково розірвати договір, а строк вкладу був продовжений один або декілька разів, проценти за кожний повний строк вкладу виплачуються у повному обсязі. Проценти за останній строк вкладу, який на момент розірвання договору ще не сплив, нараховуються за ставкою вкладу "на вимогу" (пункти 11, 13 договору).
04 грудня 2015 року позивач звернулась до ПАТ КБ "ПриватБанк" із письмовою заявою про повернення грошових коштів за договором банківського вкладу.
Відповідно до положень пункту 9 договору сторони мають право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це один одного за два банківських дні до дати розірвання договору, отже, спірний договір є розірваним 06 грудня 2015 року.
Згідно із відповіддю, наданою відповідачем від 09 грудня 2015 року № 20.1.0.0.0/7-20151204/3440, ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомило, що АР Крим визначено як тимчасову окуповану територію внаслідок збройної агресії Російської Федерації та встановлено особливий правовий режим на цій території. Крім того, вимушене припинення діяльності банку на території АР Крим і м. Севастополя призвело до втрати можливості здійснювати банківську діяльність та незаконного вилучення майна банку, яке знаходилось на окупованій території. Відповідно до частини шостої статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію, як на державу, що здійснює окупацію.