Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 570/3987/14-ц
провадження № 61-402св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - пансіонат "Лазурний Збруч",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 30 листопада 2017 року ускладі колегії суддів: Григоренка М. П., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до пансіонату "Лазурний Збруч" з урахуванням уточнених позовних вимог від 09 грудня 2016 року просила стягнути з пансіонату "Лазурний Збруч" на її користь заборгованість із заробітної плати за період роботи з 01 червня 2008 року до 31 травня 2011 року у розмірі 141 264,36 грн, визнати незаконними та скасувати наказ пансіонату "Збруч" від 31 грудня 2008 року № 45-к "Про звільнення з посади юриста" та наказ пансіонату "Лазурний Збруч" від 27 квітня 2012 року № 1-к "Про скасування наказів та розпорядчих актів" в частині скасування наказу пансіонату "Збруч" від 08 липня 2011 року "Про скасування наказу №45-к від 31 грудня 2008 року.
Позов обґрунтований тим, що з 01 травня 2008 року позивач працювала на посаді юриста пансіонату "Збруч" (після зміни назви - "Лазурний Збруч") із заробітною платою в розмірі 4 205,00 грн на місяць.
Пансіонат "Лазурний Збруч" нерегулярно виплачував їй заробітну плату та не у повному обсязі.
Наказом від 31 грудня 2008 року № 45-к ОСОБА_1 звільнено із посади юриста пансіонату "Збруч".
Про звільнення з роботи її ніхто не повідомляв і вона продовжувала працювати і представляла як юрист інтереси пансіонату "Збруч" до травня 2011 року. Вважає, що наказ про звільнення її з роботи від 31 грудня 2008 року винесений у період, коли справа перебувала в провадженні суду. З наказом про звільнення вона ознайомлена не була, повідомлень про звільнення через засоби поштового зв`язку також не одержувала. Вважала що у звітах, поданих до Державної податкової інспекції, її звільнення не зафіксоване, відомості про свою заробітну плату вона взяла з персонального обліку у Пенсійному фонді, і ця інформація є офіційною.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Короткий зміст рішень суду касаційної інстанції
16 січня 2013 року ухвалою Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 02 квітня 2012 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 02 жовтня 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що після видання наказу від 31 грудня 2008 року про звільнення позивача, як штатного працівника, між сторонами існували цивільно-правові відносини згідно з договором про надання юридичної допомоги.
18 червня 2014 року ухвалою Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2013 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 10 грудня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди не встановили предмет спору та розглянули вимоги, які не були заявлені у позові.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 24 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з пансіонату "Лазурний Збруч" на користь позивача заборгованість із заробітної плати в сумі 141 264,36 грн. Визнано незаконним та скасовано наказ пансіонату "Збруч" від 31 грудня 2008 року № 45-к "Про звільнення з посади юриста" та наказ пансіонату "Лазурний Збруч" від 27 квітня 2012 року № 1-к "Про скасування наказів та розпорядчих актів" в частині скасування наказу пансіонату "Збруч" від 08 липня 2011 року "Про скасування наказу від 31 грудня 2008 року" № 45-к. Проведено розподіл судового збору.
Рішення мотивоване тим, що після прийняття позивача на роботу та призначення її на посаду юриста пансіонату "Збруч" відповідач не ознайомив її у встановленому порядку про її звільнення з посади, в зв`язку із чим вона продовжувала працювати на посаді юриста пансіонату "Збруч" й надалі. Тому на користь позивача підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати в розмірі 141 264,36 грн, накази пансіонату "Збруч" від 31 грудня 2008 року № 45-к "Про звільнення з посади юриста" та наказ пансіонату "Лазурний Збруч" від 27 квітня 2012 року № 1-к "Про скасування наказів та розпорядчих актів" в частині скасування наказу пансіонату "Збруч" від 08 липня 2011 року "Про скасування наказу від 31 грудня 2008 року №45-к" підлягають скасуванню, як незаконні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанцій
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 30 листопада 2017 року, рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 24 липня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що за період роботи позивача з 30 квітня до 31 грудня 2008 року заробітна плата була виплачена їй у повному обсязі, згідно з затвердженого штатного розпису. За період з 01 січня 2009 року до 31 травня 2011 року заробітна плата позивача взагалі не нараховувалась, так як було видано наказ від 31 грудня 2008 року про її звільнення з займаної посади.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування наказів пансіонату "Збруч" від 31 грудня 2008 року № 45-к "Про звільнення з посади юриста" та наказу пансіонату "Лазурний Збруч" від 27 квітня 2012 року № 1-к "Про скасування наказів та розпорядчих актів" в частині скасування наказу пансіонату "Збруч" від 08 липня 2011 року "Про скасування наказу від 31 грудня 2008 року №45-к" апеляційний суд виходив з необґрунтованості позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
03 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 30 листопада 2017 року просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2018 року відкрито провадження у вказаній справі.
У лютому 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у січні 2018 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення з таких підстав.