Постанова
Іменем України
13 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 357/9757/15-ц
провадження № 61-2158св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач за первинним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство "Родовід Банк",
представники позивача за первинним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач-1 за первинним позовом (третя особа за зустрічним позовом) - ОСОБА_4,
представники відповідача-1 за первинним позовом (третьої особи за зустрічним позовом): ОСОБА_5, ОСОБА_6,
відповідач-2 за первинним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_7,
представник відповідача-2 за первинним позовом (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_8,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О. від 18 грудня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 16 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (далі - ВАТ "Родовід Банк"), правонаступником якого публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк"), та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 86/СЖ-011.08.1, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 24 000 дол. США терміном до 16 січня 2023 року та зобов`язався повернути кредит і сплатити 15 % річних за користування кредитними коштами в строки та порядку, що передбачені кредитним договором. Цього ж дня на забезпечення виконання указаного договору між позивачем та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 86/СЖ-011.08.1, за умовами якого останній зобов`язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов`язання за кредитним договором.
У порушення умов кредитного договору, а також статтей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачі зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконали, чим порушили умови кредитного договору. Станом на 07 травня 2015 року утворилась заборгованість у сумі 40 024,59 дол. США, 9 263 384,81 грн пені та 3% річних, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь.
У листопаді 2015 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Родовід Банк", третя особа - ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим.
Посилаючись на те, що процентна ставка за основним зобов`язанням, за виконання умов якого він поручився, була збільшена без його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, просив визнати припиненою з 10 листопада 2008 року поруку за договором поруки
від 16 січня 2008 року № 86/СЖ-011.08.1.
Указану справу суди розглядали неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2016 року первинний позов ПАТ "Родовід Банк" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь ПАТ "Родовід Банк" 40 024,59 дол. США заборгованості за кредитом та процентам, 500 000 грн пені, 47 321 грн 42 коп. - 3 % річних. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог ПАТ "Родовід Банк" відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.
Частково задовольняючи позов ПАТ "Родовід Банк", суд першої інстанції виходив із того, що позичальник та поручитель за кредитом не спростували обставин, якими обґрунтовано первісні позовні вимоги банку, щодо наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин, наявності непогашеної кредитної заборгованості, її розміру та складових, періоду нарахування, а також вимоги про стягнення такої заборгованості у солідарному порядку з відповідачів. Зменшуючи розмір пені за порушення умов кредитного договору до 500 000 грн, суд встановив наявність підстав для застосування частини третьої статті 551 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив із того, що поручитель, взявши на себе зобов`язання солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені між банком та ОСОБА_4, що передбачено пунктом 1.1. договору поруки, надав свою згоду на зміну основного зобов`язання без його додаткового повідомлення та укладення з ним окремої угоди. Тому відсутні підстави вважати, що відбулося збільшення відповідальності поручителя без його згоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_7 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2016 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_7 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано припиненою поруку ОСОБА_7 за договором поруки від 16 січня 2008 року № 86/СЖ-011.08.1.
Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті рішення суду залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що сторони кредитного договору без згоди поручителя змінили умови договору, збільшивши процентну ставку до 18% річних, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, а отже порука ОСОБА_7 є припиненою на підставі частини першої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а відтак відсутні правові підстави для покладання на нього солідарного обов`язку з погашення кредитної заборгованості.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2019 року ПАТ "Родовід Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що пунктом 1.1. договору поруки передбачено, що поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, між банком та позичальником. Тобто, згода ОСОБА_7 на зміну основного зобов`язання без його додаткового повідомлення та укладення з ним окремої угоди, визначена в пункті 1.1. договору поруки, зміст якого не допускає можливості його двоякого трактування. Тому застосування судом апеляційної інстанції положень частини першої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до спірних правовідносин, як підстави для визнання поруки припиненою, є помилковим.
Оскільки постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується в частині вирішення первинного позову ПАТ "Родовід Банк" до позичальника ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, то в цій частині не є предметом касаційного перегляду (частина перша статті 400 ЦПК України).
Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_7 подав до Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу, у яких зазначив, що з матеріалів справи не вбачається поінформованість поручителя і його згода на збільшення розміру його відповідальності, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про припинення поруки. Посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу ПАТ "Родовід Банк" залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 357/9757/15-ц з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 16 січня 2008 року між ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого ПАТ "Родовід Банк", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 86/СЖ-011.08.1, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 24 000 дол. США терміном до 16 січня 2023 року та зобов`язався повернути кредит і сплатити 15% річних за користування кредитними коштами в строки та порядку, що передбачені кредитним договором.
Цього ж дня на забезпечення виконання указаного договору між позивачем та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 86/СЖ-011.08.1, за умовами якого останній зобов`язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов`язання за кредитним договором.
Відповідно до пункту 1.1. договору поруки поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 зобов`язань за кредитним договором № 86/СЖ-011.08.1 від 16 січня 2008 року, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, що укладені між банком та позичальником.
Згідно з пунктом 4.1. договору поруки договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного погашення позичальником та/або поручителем заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до пункту 4.3. договір поруки припиняється припиненням дії кредитного договору, а також у випадках, передбачених Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
10 листопада 2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого ПАТ "Родовід Банк", укладено додаткову угоду до кредитного договору № 86/СЖ-011.08.1 від 16 січня 2008 року, відповідно до пункту 1 якої пункт 1.3. кредитного договору викладено в новій редакції "Процентна ставка за кредитами за цим договором встановлюється в розмірі 18% річних".
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_7, посилаючись на приписи частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), просив визнати поруку припиненою, оскільки без його згоди було збільшено обсяг відповідальності (збільшено відсоткову ставку за кредитом до 18% річних).