Постанова
Іменем України
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 755/12637/16-ц
провадження № 61-8039св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Спік Ап",
треті особи: публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року у складі судді Арапіної Н. Є. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Антоненко Н. О. та Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Спік Ап" (далі - ТОВ "Спік Ап"), треті особи: публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнаробний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ"), ОСОБА_2, про визнання договорів надання послуг у частині недійсними, розірвання договорів надання послуг та стягнення матеріальних збитків.
Позовна заява мотивована тим, що 02 лютого 2016 року між нею та
ТОВ "Спік Ап" було укладено договір № 4004/6620 про придбання курсу англійської мови вартістю 10 331,00 грн. Цього ж дня було укладено додаткову угоду № 404/КК36 про надання додаткового курсу "Англійська вимова", вартістю 1 000,00 грн.
Разом з тим, 02 лютого 2016 року нею, як платником, було укладено договір № 404/6619 на придбання курсу англійської мови для слухача ОСОБА_2, яка є її дочкою, вартістю 8 101,00 грн.
Оплату курсів позивачка здійснила 02 лютого 2016 року у розмірі
3 887,00 грн, а решту коштів було перераховано відповідачу ПАТ "ПУМБ" на підставі кредитного договору від 02 лютого 2016 року № 85019996727.
Посилалась на те, що відповідачем було порушено умови договору, внаслідок чого вона з обов`язкового курсу 20 мультимедійних занять змогла відвідати лише п`ять.
08 червня 2016 року вона зверталася до відповідача із заявою про розірвання вищезазначених договорів, на що ТОВ "Спік Ап" повідомило її про те, що поверненню підлягають кошти лише у розмірі 3 754,72 грн.
Також, посилалсь на те, що 02 липня 2016 року ПАТ "ПУМБ" повідомляло її про перерахунок 03 березня 2016 року ТОВ "Спік Ап" суми кредиту у розмірі 15 545,00 грн.
З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним §18 договору № 4004/6620 про придбання курсу англійської мови від 02 лютого 2016 року; визнати недійсним §18 договору № 4004/6619 про придбання курсу англійської мови від 02 лютого 2016 року; розірвати договори № 4004/6620 та № 4004/6619 про придбання курсу англійської мови від 02 лютого 2016 року; стягнути з відповідача на її користь майнові збитки у розмірі 17 682,00 грн, комісію - 2 800,07 грн,
пеню - 7 473,34 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано договір № 4004/6619 про придбання курсу англійської мови, укладений 02 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Спік Ап", розірваним з 08 червня 2016 року.
Визнано договір № 4004/6620 про придбання курсу англійської мови, укладений 02 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Спік Ап", розірваним з 08 червня 2016 року.
Стягнуто з ТОВ "Спік Ап" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 754,72 грн.
Стягнуто з ТОВ "Спік Ап" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 662,86 грн та витрати на правову допомогу - 1 344,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відсутні правові підстави для визнання недійсним других речень §18 пунктів 5 договорів № 4004/6620 та
№ 4004/6619 про придбання курсу англійської мови від 02 лютого 2016 року, у зв`язку із їх несправедливістю у розумінні пункту 2 частини третьої
статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки обставини, на які посилається позивачка в обґрунтування несправедливих умов договорів, не дають підстав вважати, що визначені спірними договорами умови повернення коштів у разі розірвання цих договорів, є несправедливими.
При цьому, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо розірвання договорів № 4004/6620 та № 4004/6619 про придбання курсу англійської мови від 02 лютого 2016 року підлягають задоволенню, оскільки відповідачем істотно були порушені умови цих договорів та як наслідок такого порушення стягнути з останнього на користь позивачки майнові збитки, завдані у зв`язку із невиконанням зазначених договорів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи спір по суті суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримався принципу змагальності та на підставі наданих сторонами у справі доказів, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки позовні вимоги щодо визнання недійсним других речень §18 пунктів 5 договорів № 4004/6620 та № 4004/6619 про придбання курсу англійської мови від 02 лютого 2016 року, у зв`язку із їх несправедливістю у розумінні пункту 2 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" не підлягають задоволенню у зв`язку із відсутністю правових підстав для задоволення, оскільки обставини, на які посилалася позивачка в обґрунтування несправедливих умов договорів, не дають підстави вважати, що визначені цими договорами умови повернення коштів у разі розірвання договору, є несправедливими.
При цьому, суд апеляційної інстанції правильно вважав правильними висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо розірвання договорів № 4004/6620 та № 4004/6619 про придбання курсу англійської мови від 02 лютого 2016 року підлягали задоволенню, оскільки відповідачем істотно були порушені умови цих договорів та як наслідок такого порушення стягнути з останнього на користь позивачки майнові збитки, завдані у зв`язку із невиконанням зазначених договорів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила змінити рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення грошових коштів у розмірі 3 754,72 грн та суми судового збору - 662,86 грн та в цій частині ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на її користь 17 682,00 грн - вартості ненаданих послуг, а також визнати недійсними, як несправедливі, умови договорів, викладених у других реченнях §18 пунктів 5 договорів
№ 4004/6620 та № 4004/6619 про придбання курсу англійської мови
від 02 лютого 2016 року, укладених між нею та ТОВ "Спік Ап".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано із Дніпровського районного суду м. Києва зазначену цивільну справу.
У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
У зв`язку із чим суди попередніх інстанцій, як вона вважала, дійшли до не правильного висновку щодо часткового повернення сплачених нею коштів за послуги, які їй відповідачем не було надано. Судами не враховано того, що відповідачем неодноразово порушувались умови оскаржуваних договорів, в наслідок чого у неї виникло право на розірвання цих договорів.
Посилалась на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні її вимог щодо визнання недійсними речень других §18 договорів № 4004/6620 та № 4004/6619 про придбання курсу англійської мови від 02 лютого 2016 року, оскільки, як вона вважала, пункти вказаних договорів про повернення коштів виходячи з кількості календарних днів, а не занять, є несправедливими через наявність одночасно таких ознак як: умови договору порушують принцип добросовісності; призводять до дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, а також завдають шкоди споживачеві.
Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях не навели обґрунтування своїх висновків щодо справедливості умов §18 пункту 5 договорів про надання послуг, згідно яких повернення коштів здійснюється виходячи із кількості календарних днів, а не з відвідування слухачами заняття, при тому, що оплата здійснювалася саме за 40 занять на певному рівні, а не за календарні дні.
Вважала, що вказаний підхід суперечить правовим позиціям, які викладені у рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі
№ 7-рп/2013 та постановах Верховного Суду України від 25 вересня
2013 року у справі № 6-80цс13 та від 16 вересня 2015 року у справі
№ 6-12674св15, згідно яких участь у договорі споживача як слабкої сторони, підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору. У рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 зазначено, що одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 ЦК України. Разом з тим, зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.