Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 495/9449/16-ц
провадження № 61-13976св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - заступник прокурора Одеської області в інтересах держави
в особі Одеської обласної державної адміністрації,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_2, відділ Держгеокадастру
у Білгород-Дністровському районі Одеської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 жовтня
2017 року у складі судді Шевчук Ю. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І.,
Черевка П. М., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року заступник прокурора Одеської областів інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, відділ Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області, про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року у справі № 2а-7932/08/1570 зобов`язано відділ Держкомзему в Білгород-Дністровському районі Одеської області, Державне підприємство "Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" в Одеській області видати особам, вказаним у додатку до розпорядження голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області
від 27 лютого 2008 року № 566-А-2008, державні акти на право приватної власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
На підставі вказаної постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 242982 від 27 грудня
2010 року, на підставі якого у власність останнього передано земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 5120887700:05:001:0070, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту).
30 грудня 2013 року ОСОБА_2 відчужив вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу на користь ОСОБА_1
Заступник прокурора Одеської області вважав, що відповідно до
статей 116, 122 ЗК України єдиним власником земельних ділянок, які передано для індивідуального дачного будівництва, є Одеська обласна державна адміністрація як орган, уповноважений виконувати функції
з розпорядження землею вказаної категорії, яка жодних рішень щодо передачі земель не приймала.
Ураховуючи зазначене, заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації просив суд витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь Одеської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1000 га, цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального дачного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки 5120887700:05:001:0070, вартістю 60 040,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області
від 23 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Одеська обласна державна адміністрація не була власником спірної земельної ділянки та не розпоряджалась нею, а тому позовні вимоги заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної адміністрації необґрунтовані.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської державної обласної адміністрації залишено без задоволення.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області
від 23 жовтня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог заступника прокурора Одеської області, з огляду на недоведеність перебування спірної земельної ділянки у власності Одеської обласної державної адміністрації. Крім того, рішення адміністративного суду, на підставі яких було зобов`язано видати державний акт на спірну земельну ділянку, не скасовані у порядку, передбаченому законом, та
є чинними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій
не враховано висновки Верховного Суду України, викладених у постанові від 24 квітня 2013 року у справі № 6-14цс13, згідно із якими правовою підставою набуття права власності на землю згідно зі статтею 116 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий без визначеної законом підстави з порушенням вимог статей 116, 118 ЗК України.
Посилався на те, що у постанові Верховного Суду України від 23 жовтня 2013 року у справі № 6-83цс13 зазначено, що державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт видано,
і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статей 116, 118 ЗК України.
Спірна земельна ділянка вибула із державної власності на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду
від 09 вересня 2010 року у справі № 2а-7932/08/1570, без відповідного рішення органу державної влади в особі Одеської обласної державної адміністрації та без дотримання процедури, передбаченої статтею 118 ЗК України. Саме на підставі вказаних судових рішень видано державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2, а тому вважає, що вказана земельна ділянка вибула із державної власності без відповідного волевиявлення держави в особі Одеської обласної державної адміністрації.
На час видачі державного акта на право власності на земельну ділянку належним органом, що виконував функції з розпорядження землями державної власності та передачі їх для індивідуального дачного будівництва, була Одеська обласна державна адміністрація, оскільки законодавством визначено, що повноваження районних державних адміністрацій поширювалися виключно на випадки передачі земель
у власність або користування для сільськогосподарського використання, ведення водного господарства, будівництва об`єктів, пов`язаних
з обслуговуванням жителів територіальної громади району.
Зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій також не враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України
від 11 лютого 2015 року у справі № 6-1цс15.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 01 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2019 року вказану справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з державним актом на право власності серії ЯЛ № 242985, виданим на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду
від 29 квітня 2010 року (справа № 2а-7932/08/1570) та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року,
ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту) (а.с. 10 т. 1).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02 листопада 2016 року ОСОБА_2 30 грудня 2013 року відчужив ОСОБА_1 вказану земельну ділянку за договором купівлі-продажу № 1733 (а.с. 11-12 т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.