Постанова
Іменем України
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 372/3324/17
провадження № 61-3781св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 жовтня 2018 року у складі судді Зінченко О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі суддів: Олійника В. І., Ігнатченко Н. В., Кулішенка Ю. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: орган опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, який обґрунтовував тим, що він проживав з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу від 2009 року до 2015 року. Під час їх спільного проживання у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання стосунків ОСОБА_2 ухилялася від його спілкування з сином. Із вересня 2017 року дитина проживає з ним за адресою: АДРЕСА_1 . Він відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків та має всі умови і можливості створити дитині належні умови для виховання та розвитку. Посилаючись на викладене та з врахуванням поданих уточнень до позовної заяви, просив суд визначити місце проживання малолітнього сина разом з ним.
У грудні 2017 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання дитини, яку обґрунтовувала тим, що від фактичних подружніх відносин з ОСОБА_1 має малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактично відносини між сторонами припинено з травня 2015 року і після припинення стосунків з відповідачем вона матеріальної допомоги на утримання сина не отримувала. 04 вересня 2017 року ОСОБА_1 забрав сина і їй не було відоме місце перебування дитини. Школу син не відвідував без жодної на те причини і тому вона просила визначити місце проживання малолітньої дитини з нею, відібрати ОСОБА_3 від батька ОСОБА_1 і передати їй.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 жовтня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Відібрано малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в ОСОБА_1 та передано дитину його матері ОСОБА_2 . Визначено місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за фактичним місцем проживання його матері ОСОБА_2 . Допущено негайне виконання рішення суду щодо відібрання дитини.
Рішення суду мотивовано тим, що обидві сторони - батьки малолітнього ОСОБА_3 позитивно характеризуються, мають місце роботи та проживання, дохід, люблять свою дитину, дбають про її здоров`я та розвиток. Враховуючи вищевикладене, а також особисті якості батьків, можливість створення матір`ю дитини належних умов для виховання дитини, її більшу турботу і увагу до дитини, висновок органу опіки та піклування, виходячи із найвищих інтересів дитини, аналізуючи кожен аспект відносин до дитини, висвітлений під час розгляду справи, оцінивши всі докази у їх сукупності, суд вважає, що проживання малолітнього сина з матір`ю позитивно сприятиме розвитку дитини як психологічном, у так і фізичному. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про необхідність встановлення місця проживання малолітньої дитини з батьком ОСОБА_1 не подано.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року рішенн суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при оцінці доводів суд прийняв до уваги наявні матеріали справи, на підставі яких задовольнив зустрічний позов і тому відмовив у задоволенні первісного позову.Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 росить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд відхилив його клопотання про допит свідків, які могли б пітвердити обставини його опікування сином; не дослідили докази про те, що від нього дитину приховували; не дослідили акт обстеження умов проживання у його квартирі від 05 грудня 2017 року; не дослідили оцінку психолого-педагогічну характеритистику дитини, докази щодо вжиття ним спроб влаштувати дитину до навчального закладу з індивідуальним графіком занять; не враховано звіт Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 20 лютого 2018 року, висновки кандидатів психологічних наук щодо встановлення стійкого емоційного зв`язку сина з ним; не дослідили аудіозаписи його розмов із матір`ю дитини.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.