Постанова
Іменем України
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 2-3948/2005
провадження № 61-1563св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - виконавчий комітет Рівненської міської ради,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського апеляційного суду в складі суддів: Хилевича С. В., Боймиструк С. В., Бондаренко Н. В., від 27 листопада 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво.
Позов мотивовано тим, що він, будучи власником земельної ділянки по АДРЕСА_1, без отримання у встановленому порядку дозволу відповідача, продовжував будівництво житлового будинку. Відповідного дозволу на оформлення спірного будинку у власність позивача відповідач не дає, оскільки даний об`єкт є самочинним будівництвом.
Посилаючись на зазначене, позивач просив суд визнати за ним право власності на незавершений будівництвом самочинний житловий будинок на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача видати позивачу в установленому чинним законодавством порядку дозвіл на продовження будівництва житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду від 05 березня 2005 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на незавершений будівництвом самочинний житловий будинок на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та зобов`язано виконавчий комітет Рівненської міської ради видати позивачу в установленому чинним законодавством порядку дозвіл на продовження будівництва житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 28 грудня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, за умовами якого дарувальником подаровано на користь позивача як обдаровуваного земельну ділянку площею 0,0413 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована в АДРЕСА_1 . Власником земельної ділянки, на якій позивач будує спірний будинок є останній, відповідач не заперечував щодо задоволення позову і таке вирішення справи не порушує права інших осіб, тому суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог.
Вчинені дії щодо оскарження рішення суду першої інстанції
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, у липні 2018 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на указане судове рішення та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області в складі судді Хилевича С. В. клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено.
Поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня 2005 року.
Відкрито апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня 2005 року.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня 2005 року закрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за наслідками розгляду доводів особи, яка оскаржила рішення місцевого суду, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є донькою брата позивача - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Останній 28 грудня 2004 року подарував позивачу спірну земельну ділянку, на якій останній будує спірний будинок. ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті свого батька, однак не надала апеляційному суду доказів того, що будівельні матеріали, які використані під час будівництва спірного будинку, належали на день відкриття спадщини саме ОСОБА_3 та вони входили до складу спадщини після смерті останнього. Суд апеляційної інстанції зазначив, що особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють чи припиняють права та обов`язки цих осіб, однак рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня 2005 року зазначені питання щодо ОСОБА_2 не вирішувалися, у зв`язку із чим апеляційне провадження за апеляційною скаргою останньої у даній справі підлягає закриттю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, не вірно дослідив зібрані у справі докази та дійшов помилкових висновків про закриття апеляційного провадження. В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області знаходиться цивільна справа № 569/17083/16-ц за її позовом до позивача про визнання права власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи, що були використані в процесі будівництва незавершеного будинку по АДРЕСА_1 . Вона є спадкоємицею за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 свого батька - ОСОБА_3 . Після відмови нотаріуса у прийнятті спадщини вона дізналася, що власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 є позивач, станом на 31 грудня 2012 року право власності на будинковолодіння чи незавершене будівництво за цією адресою зареєстроване не було, а належність будівельних матеріалів при будівництві розташованого на цій ділянці об`єкта нерухомого майна документально не підтверджено. Оскільки невдовзі після переходу земельної ділянки від спадкодавця до ОСОБА_1 27 січня 2005 року готовність незавершеного будівництвом будинку складала 35 відсотків, тому ОСОБА_2 вважає, що її батько брав участь у його будівництві. Тобто будівельні матеріали і конструктивні елементи, що використані при будівництві у наведеній частці, належали її померлому батьку - ОСОБА_3 .
Доводи інших учасників справи
У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що дійсні обставини справи судом апеляційної інстанції встановлені повно. За життя ОСОБА_3 відмовився від своїх відповідних прав на спірний будинок та 02 березня 2005 року надав свою нотаріально посвідчену згоду на визнання права власності на спірний будинок за позивачем. Указана згода до смерті ОСОБА_3 відкликана не була. ОСОБА_2 вказувала на те, що до складу спадщини після смерті її батька увійшли будівельні матеріали, з яких побудовано спірний будинок, однак жодних належних доказів указаних обставин апеляційному суду не надано. Тому, висновки апеляційного суду про те, що рішення суду першої інстанції не впливає на права і обов`язки особи, яка подала апеляційну скаргу, є вірними. У відзиві на касаційну скаргу заявниця просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.
У серпні 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 28 грудня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, за умовами якого дарувальником подаровано на користь позивача як обдаровуваного, земельну ділянку площею 0,0413 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що розташована в АДРЕСА_1 .
У лютому 2005 року ОСОБА_1 Рівненським міським головою видано новий правовстановлюючий документ - державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №059269.
02 березня 2005 року ОСОБА_3 складено заяву про давання ним своєї згоди на визнання права власності на незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Заява посвідчена нотаріально і зареєстровано в реєстрі за № 385.
05 березня 2005 року Рівненський міський судРівненської області задовольнив позов у даній справі.
20 липня 2018 року на рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, де вказувала на вирішення районним судом питання про її права і обов`язки як дочки ОСОБА_3, оскільки вона успадкувала після останнього будівельні матеріали по АДРЕСА_1 .
Факт перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у родинних відносинах як дочки і батька визнано сторонами та не оспорювалось.
Державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про спадщину за законом на будівельні матеріали, що були використані під час будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1, про що надано відповідне повідомлення №1492\02-14 від 10 листопада 2016 року. Відмову нотаріусом обґрунтовано відсутністю документального підтвердження належності зазначених будівельних матеріалів ОСОБА_3 .
Особа, яка подала апеляційну скаргу не надала належних та допустимих доказів того, що будівельні матеріали належали на день відкриття спадщини саме спадкодавцю та вони входили до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.