Постанова
Іменем України
09 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 182/1670/18
провадження № 61-12379св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2018 року у складі судді Рибакової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради (далі - КП "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради, КП "Нікопольводоканал")та просив визнати незаконним та скасувати наказ КП "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради № 33 від 12 лютого 2018 року "Про припинення трудового договору (контракту)", поновити його на попередньому місці роботи на посаді начальника відділу охорони, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 04 вересня 2014 року на підставі наказу № 66-п він був прийнятий на роботу на посаду начальника служби з економічної безпеки КП "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради. 13 січня 2017 року його перевели на посаду начальника відділу охорони. 12 лютого 2018 року на підставі наказу № 33 його було звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Наказ № 33 від 12 лютого 2018 року є незаконним, необґрунтованим і таким, що порушує його трудові права, оскільки 03 листопада 2017 року адміністрацією підприємства був виданий наказ № 319 "Про скорочення штату працівників", відповідно до якого було скорочено штат працівників підприємства на 23 одиниці з 12 лютого 2018 року. Згідно додатку № 1 до наказу від № 319 від 03 листопада 2017 року скороченню підлягала одна посада начальника відділу охорони та двадцять дві посади сторожа. 03 листопада 2017 року Первинна профспілкова організація КП "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради надала згоду на скорочення штату працівників на 22 штатні одиниці (охоронців) у зв`язку зі змінами вимог про надання охорони об`єктів КП "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради. 15 листопада 2017 року його попередили про звільнення з 12 лютого 2018 року.
У порушення вимог трудового законодавства його не ознайомили з наявними на підприємстві вакантними посадами, відмовили у переводі на вакантну посаду інженера у відділі водопровідних мереж, приховали наявні на підприємстві наступні вакантні посади: завідувача базою відпочинку "Комунальник" у відділі головного механіка КП "Нікопольводоканал", інженера-експедитора в бюро матеріального забезпечення, старшого інженера у відділі головного механіка, інженера з водоконтролю у відділі збуту, начальника бюро матеріального забезпечення.
07 лютого 2018 року він написав заяву про переведення на посаду завідуючого базою відпочинку, яка була проігнорована адміністрацією підприємства. Крім того, дозвіл на скорочення посади начальника відділу охорони, яку він займав, профспілка не надала.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що доводи позивача про незаконність його звільнення не знайшли свого підтвердження, оскільки звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КзпП України відбулося з додержанням чинного трудового законодавства, відповідачем неодноразово пропонувалися позивачу вакантні посади, однак останній згоди на переведення не надав.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасування рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2016 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що в суді апеляційної інстанції він заявив клопотання про витребування у відповідача ряду оригіналів документів з огляду на те, що у нього з`явилися підстави вважати, що відповідач надав до суду першої інстанції копії документів, які не відповідають оригіналам, тобто є сфальсифікованими доказами. Зокрема в матеріалах справи містяться копії посадових інструкцій начальника бюро матеріального забезпечення, старшого інженеру відділу головного механіка, інженера (експедитора) бюро матеріального забезпечення, які не відповідають оригіналам.
Вказані документи були витребувані ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року, проте відповідач вимоги ухвали не виконав, оригінали документів не надав. Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги статті 95 ЦПК України.
Окрім того, апеляційний суд порушив вимоги статті 89 ЦПК України щодо безпосереднього дослідження доказів.
Суд першої інстанції збирав докази за власною ініціативою, що є грубим порушенням частини другої статті 13, частини сьомої статті 81 ЦПК України. Розглянувши справу в спрощеному порядку без виклику сторін, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області позбавив його процесуальних прав, передбачених статтею 43 ЦПК України.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України та правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності чи штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
28 серпня 2019 року справа № 182/1670/18 надійшла до Верховного Суду.
КП "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу № 66-п від 04 вересня 2014 року прийнятий на посаду начальника служби з економічної безпеки КП "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради.
13 січня 2017 року на підставі наказу № 6-к ОСОБА_1 переведений на посаду начальника відділу охорони.
Наказом №319 від 03 листопада 2017 року "Про скорочення штату працівників" у зв`язку з оптимізацією штатної чисельності працівників підприємства було наказано: скоротити з 12 лютого 2018 року штат працівників підприємства на 23 одиниці; затвердити перелік виключених зі штатного розпису підприємства професій у зв`язку зі скороченням штату (додаток №1 до наказу); начальнику відділу кадрів згідно чинного законодавства попередити працівників, які підлягають скороченню, під розпис про звільнення через скорочення штату. У Додатку № 1 до наказу №319 від 03 листопада 2017 року вказано перелік посад і професій, які вилучені зі штатного розпису підприємства у зв`язку зі скороченням штату на 23 одиниці: одна штатна одиниця посади начальника відділу охорони та двадцять дві штатні одиниці посади сторожа.
Зі штатних розписів керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робочих КП "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради станом на 01 листопада 2017 року та 01 грудня 2017 року вбачається, що до них включено структурний підрозділ "відділ охорони" у кількості 23 штатних одиниць, з яких: одна штатна одиниця - начальник відділу охорони, 22 штатних одиниці - сторож.
Відповідно до штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робочих КП "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради станом на 2018 рік та штатного розпису на 12 лютого 2018 року, з нього вилучено структурний підрозділ "відділ охорони" у кількості 23 штатних одиниці, з яких одна штатна одиниця - начальник відділу охорони та 22 штатних одиниці - сторож.