ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №822/3307/17
адміністративне провадження №К/9901/51931/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року (головуючий суддя - Ковальчук О.К.)
та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року (головуючий суддя - Сушко О.О., судді: Смілянець Е.С., Залімський І.Г.)
у справі №822/3307/17
за позовом ОСОБА_1
до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України,
треті особи: Адміністрація Державної прикордонної служби України, Управління Державної казначейської служби України в місті Маріуполі Донецької області,
про стягнення заборгованості.
I. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням доповнення позовних вимог, просив:
- стягнути заборгованість по заробітній платі (грошовому утриманню) за видами виплат: надбавку за кваліфікацію за період з 1 серпня 2015 року по 1 серпня 2017 року в сумі 1 435,37 грн; надбавку у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, за період з 1 квітня по 30 вересня 2016 року в сумі 682,97 грн; індексацію грошового забезпечення за період з 1 липня 2015 року по 1 серпня 2017 року в сумі 21 401,15 грн; заборгованість по виплаті грошової допомоги при звільненні в сумі 319 425,12 грн;
- стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 1 серпня 2017 року (день звільнення) по 30 листопада 2017 року (день звернення до суду) в сумі 68 049,30 грн з урахуванням обов`язкових платежів та зборів;
- відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що в день звільнення відповідач не здійснив виплату всіх сум, належних при звільненні, а частину сум виплатив не у повному обсязі. Нездійснення повного розрахунку при звільненні та виплата грошового забезпечення не у повному обсязі є підставою для відповідальності за статтею 117 Кодексу законів про працю України. Також вказує що такі дії відповідача призвели до моральних страждань, у зв`язку з чим просить відшкодувати моральну шкоду.
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, позов задоволено частково.
4. Зобов`язано нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 1 липня 2015 року по 1 серпня 2017 року в розмірі 21 401,15 грн.
5. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позовної вимоги, у решті судові рішення залишити без змін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом начальника Донецького прикордонного загону від 1 серпня 2017 року №392-ос позивача, звільненого за пунктом "а" (у зв`язку з закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з урахуванням підпункту "ї" (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону) пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону та підпункту "б" частини другої статті 26 Закону в запас Збройних Сил України, виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
7. Під час проходження служби у період з 1 серпня 2015 року по 1 серпня 2017 року позивач отримував надбавку за кваліфікацію та надбавку за службу в умовах режимних обмежень, а під час звільнення йому виплачено одноразову грошову допомогу.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виплата надбавки за кваліфікацію в розмірі 5,5% посадового окладу здійснена в межах повноважень відповідача та у відповідності до Закону України "Про державний бюджет" та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України; наказом від 29 березня 2016 року №12д позивачу припинено доступ до державної таємниці до конкретної секретної інформації зі ступенем секретності "таємно", а наказом від 21 вересня 2016 року №68д надано доступ до відомостей, які становлять державну таємницю зі ступенем секретності "таємно", відповідно підстави для нарахування надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, з квітня по вересень 2016 року відсутні; щомісячна грошова додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, Інструкціями №43 та №188, допомога на оздоровлення та матеріальна допомога правомірно не включені до вихідної допомоги при звільненні; ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування є протиправною; проходження військової служби врегульовано спеціальним законодавством, а тому положення Кодексу законів про працю України, в тому числі і норми статті 117, не поширюються на відносини між військовими частинами та військовослужбовцями щодо проходження військової служби та виплати грошового забезпечення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Позивач у касаційній скарзі зазначає що оскільки спеціальним законодавством не встановлено дату проведення розрахунку зі звільненими військовослужбовцями та відповідальність за невиплату належних сум, на ці правовідносини поширюються норми законодавства про працю.
10. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити судові рішення без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
12. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
13. Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.