ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №805/1085/16-а
адміністративне провадження №К/9901/20697/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року (у складі головуючого судді Кравченко Т.О.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Шишова О.О., Чебанова О.О.)
у справі №805/1085/16
за позовом ОСОБА_1
до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці
про стягнення коштів.
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці (далі - Управління), в якому просив:
- стягнути з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 06 серпня 2015 року по 06 листопада 2015 року у сумі 9 544,60 грн.;
- стягнути з відповідача одноразову грошову допомогу при звільнені у зв`язку із скороченням штату у розмірі 24 669,12 грн.;
- стягнути з відповідача грошове забезпечення за два місяці у розмірі 6 204,62 грн.;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку за 2014 та 2015 роки, всього за 50 діб з розрахунку за 12 календарних місяців роботи, які передували місяцю виплати відповідної компенсації відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100);
- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 06 листопада 2015 року по день проведення розрахунку з урахуванням середньоденного грошового забезпечення 146,84 грн.
2. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, позов задоволено частково.
3. Стягнуто з Управління на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання рішення суду в сумі 2 496,40 грн.; стягнуто одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 24 669,12 грн.; стягнуто одноразове грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 13 509, 28 грн.; зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину відпустки за 2014 рік тривалістю 17 діб та за невикористану частину відпустки за 2015 рік тривалістю 33 доби з розрахунку за 12 календарних місяців роботи, які передували місяцю виплати відповідної компенсації відповідно до Порядку № 100. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. У поданій касаційній скарзі Управління із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а в задоволенні позову відмовити повністю.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці (ідентифікаційний код 08602371) з 15 липня 2015 року перебувало у стані припинення.
6. На час розгляду справи судом апеляційної інстанції запис про державну реєстрацію припинення УМВС України на Донецькій залізниці як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено не було.
7. 08 червня 2015 року МВС України виданий наказ за № 659 "Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці", пункт 1 якого передбачав ліквідацію відповідача як юридичної особи. 22 червня 2015 року МВС України виданий наказ за № 741 "Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції", який передбачав скорочення усіх посад УМВС України на Донецькій залізниці, крім посад членів ліквідаційної комісії.
8. ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з 24 січня 2000 року.
9. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року у справі № 808/5767/14 позов ОСОБА_1 до МВС України, УМВС України на Донецькій залізниці задоволений частково; визнано протиправним та скасований наказ МВС України від 05 серпня 2014 року № 852 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності майора міліції ОСОБА_1, старшого інспектора з режиму секретності лінійного відділу на станції Слов`янськ УМВС України на Донецькій залізниці; визнано протиправним та скасовано наказ МВС України від 05 серпня 2014 року № 1498о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1, старшого інспектора з режиму секретності лінійного відділу на станції Слов`янськ УМВС України на Донецькій залізниці; поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з режиму секретності лінійного відділу на станції Слов`янськ УМВС України на Донецькій залізниці з 06 серпня 2014 року; стягнуто з УМВС України на Донецькій залізниці на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 37 002,60 грн.; у задоволенні решти вимог відмовлено.
10. Час вимушеного прогулу з дня звільнення, тобто з 05 серпня 2014 року, по час поновлення на посаді, тобто по 12.10.2015, складає більше 13 місяців, а тому суд у справі № 808/5767/14 стягнув грошове забезпечення за час вимушеного прогулу не більше як за один рік, що дорівнює: 3 083,55 грн. х 12 міс. = 37 002,60 грн.
11. Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в частині поновлення позивача на посаді та в частині стягнення з УМВС України на Донецькій залізниці на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3 083,55 грн. допущена до негайного виконання.
12. 06 листопада 2015 року Управління видало наказ № 259о/с "По особовому складу", яким майора міліції ОСОБА_1 з 06 серпня 2014 року поновлено на посаді старшого інспектора з режиму секретності лінійного відділу на станції Слов`янськ УМВС на Донецькій залізниці.
13. Наказом УМВС України на Донецькій залізниці від 06 листопада 2015 року № 261о/с "По особовому складу" майор міліції ОСОБА_1 (М-112883), старший інспектор з режиму секретності лінійного відділу на станції Слов`янськ УМВС України на Донецькій залізниці, звільнений з органів внутрішніх справа у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року.
14. Наказом УМВС України на Донецькій залізниці від 06 листопада 2015 року № 261о/с визначено, що невикористана позивачем частина відпустки за 2014 рік складає 17 діб, за 2015 рік - 33 доби.
15. Вислуга років на службі в органах внутрішніх справ на день звільнення в календарному обчисленні становить 16 років 04 місяці 21 день, у пільговому - 18 років 10 місяців 08 днів.
16. 06 листопада 2015 року під особистий підпис позивач отримав дублікат трудової книжки, про що свідчить складена ним розписка. Докази проведення з позивачем розрахунку у зв`язку зі звільненням з органів внутрішніх справ відповідач суду не надав.
17. Відповідно до змісту довідки про грошове забезпечення середньомісячне грошове забезпечення позивача за період з червня 2014 року по липень 2014 року склало 3 083,55 грн. На підставі розрахункового листа за червень 2014 року встановлено, що грошове забезпечення позивача становило 3 064,79 грн., в тому числі посадовий оклад 750,00 грн., надбавка за спеціальне звання 125,00 грн., надбавка за вислугу років 262,50 грн., надбавка за особливий характер служби 568,75 грн., надбавка за таємність 112,50 грн., премія 1 246,04 грн. Згідно з розрахунковим листом за липень 2014 року, грошове забезпечення позивача становило 3 102,31 грн., в тому числі посадовий оклад 750,00 грн., надбавка за спеціальне звання 125,00 грн., надбавка за вислугу років 262,50 грн., надбавка за особливий характер служби 568,75 грн., надбавка за таємність 112,50 грн., премія 1 273,13 грн.
18. Також судами попередніх інстанцій установлено, що середньоденне грошове забезпечення позивача відповідно до Порядку № 100 у розрахунковому періоді становило (3 064,79 грн. + 3 102,31 грн.) : (19 робочих днів + 23 робочі дня) = 146,84 грн.
19. 02 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Донецькій області з заявою, в якій просив нарахувати належну йому матеріальну допомогу при звільненні через скорочення штатів, а також виплатити компенсацію за невикористану відпустку.
20. За результатами розгляду цього звернення листом від 03 березня 2016 року № М-64/02-26-2016 УМВС України на Донецькій залізниці повідомило, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року № 808/5767/14 виконана у повному обсязі. Інших документів щодо нарахування та виплати позивачу грошових коштів до відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України на Донецькій залізниці не надходило.
21. Відповідно до змісту довідки Управління від 10 травня 2016 року № 7/148 розрахунок одноразової грошової допомоги здійснити неможливо у зв`язку з тим, що станом на 01 вересня 2015 року всі штатні посади УМВС України на Донецькій залізниці скорочені, тому з вересня 2015 року нарахування грошового забезпечення не здійснювалося.
22. Також судами попередніх інстанцій установлено, що в період з 06 серпня 2014 року (наступний день після першого звільнення) і по 05 листопада 2015 року (день, що передував виданню наказу Управління про поновлення на посаді) позивач не перебував на службі, не виконував ніяких посадових обов`язків та за ним не зберігалось його грошове забезпечення. У суді апеляційної інстанції позивач також підтвердив, що після звільнення його зі служби у відповідача він більше ніде не працевлаштовувався, жодних доказів на спростування цьому суду не надано.
23. Вважаючи, що відповідач незаконно не виплатив усі належні позивачу кошти після звільнення, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
24. Приймаючи рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на отримання грошового забезпечення за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання рішення суду за період з 13 жовтня 2015 року по 05 листопада 2015 року включно, загалом 17 робочих днів. Отже, стягненню підлягає грошове забезпечення за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання рішення суду у розмірі 146,84 грн. х 17 днів = 2 496,40 грн.
25. Водночас суди у своїх рішеннях виходили з того, що вимоги позивача про стягнення з Управління грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 06 серпня 2015 року по 12 жовтня 2015 року задоволенню не підлягають, оскільки цей період був предметом розгляду Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду під час вирішення справи № 808/5767/14, що відображено в мотивувальній частині постанови від 12 жовтня 2015 року, яка набрала законної сили.
26. Стягуючи з відповідача одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 24 669,12 грн., суди дійшли висновку про те, що позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
27. Водночас, суди виходили з того, що останні два (повних) місяці роботи (служби), з яких має обчислюватися грошове забезпечення, це червень-липень 2014 року. Середньоденне грошове забезпечення позивача за цей період становило 146,84 грн. Середня кількість робочих днів в розрахунковому періоді становить (19 днів у червні 2014 року + 23 дня у липні 2014 року) : 2 = 21 день. Таким чином, суди попередніх інстанцій вважали, що середньомісячне грошове забезпечення, з якого належить проводити обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні, складає 146,84 грн. х 21 день = 3 083,64 грн. Отже, розмір одноразової грошової допомоги, що мала бути нарахована та сплачена позивачу під час його звільнення через скорочення штатів становить 3 083,64 грн. х 50% х 16 = 24 669,12 грн. Тобто, період з 06 серпня 2014 року по 05 листопада 2015 року слід виключити з розрахунку середньоденного грошового забезпечення.
28. Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану частину відпустки за 2014 рік тривалістю 17 діб та невикористану частину відпустки за 2015 рік тривалістю 33 доби з розрахунку за 12 календарних місяців роботи, які передували місяцю виплати відповідної компенсації відповідно до Порядку № 100.
29. Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення грошової компенсації за час затримки розрахунку під час звільнення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що в силу приписів статті 117 КЗпП України позивач має право на отримання середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з 13 лютого 2016 року по 29 червня 2016 року включно. Водночас, позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час затримки розрахунку за період з 06 листопада 2015 року по 12 лютого 2016 року включно задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_1 пред`явив вимогу про проведення з ним розрахунку повноважному суб`єкту лише 11 лютого 2016 року, а у день свого звільнення позивач не працював.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
30. Управління у своїй касаційній скарзі зазначає про відсутність затримки виконання рішення суду від 12 жовтня 2015 року про поновлення позивача на посаді, оскільки представник відповідача був відсутній під час прийняття вказаного рішення, тоді як Управління на підставі постанови державного виконавця, отриманої 03 листопада 2015 року, одразу ж поновило позивача на посаді.
31. Відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано до спірних відносин положення статті 236 КЗпП України, тоді як застосуванню підлягають виключно норми спеціального законодавства.
32. Стверджує, що середньоденне грошове забезпечення позивача відповідно до положень Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31 грудня 2007 року № 499 (далі - Інструкція № 499), становить 101,10 грн., а не 146,84 грн. відповідно до Порядку № 100.
33. Відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій для розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду безпідставно взяли за основу середньоденний заробіток позивача за червень і липень 2014 року, тоді як згідно з пунктом 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
34. Управління вказує на те, що у зв`язку з ліквідацією фінансування відповідача не здійснюється.
35. Зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково розраховано виплату одноразової грошової допомоги під час звільнення, виходячи з розміру середньої заробітної плати позивача, а не з розміру місячного грошового забезпечення, як це передбачено у статті 9 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
36. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно стягнули компенсацію за дні невикористаної відпустки за 2014 рік, оскільки роком звільнення є 2015 рік.
37. Також Управління вважає безпідставним застосування до спірних відносин положень статті 117 КЗпП України, тоді як спеціальне законодавство не передбачає компенсації звільненим працівникам органів внутрішніх справ за час затримки розрахунку з ними.
38. Зазначає про необґрунтованість стягнення грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені з 13 лютого 2016 року по 29 червня 2016 року у сумі 13509,28 грн., оскільки вважає середньоденним заробітком позивача 101,10 грн. та неправильно застосований судами принцип співмірності відповідно до положень статті 117 КЗпП України.
39. У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
40. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
41. Згідно з правовою позицією, висловленою колегією суддів Верховного Суду України у своїй постанові від 17 лютого 2015 року (справа № 21-8а15), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.