ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №2-а/1970/3807/12
адміністративне провадження №К/9901/38580/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (по м. Люботин та Харківському району Харківської області) реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі суддів Курильця А.Р., Кушнерика М.П., Мікули О.І. від 13.09.2017,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2012 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Держкомзему у Харківській області (в подальшому заміненого на належного відповідача - міськрайонне управління Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі Харківської області, а потім, в порядку процесуального правонаступництва, на Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (по м. Люботин та Харківському району Харківської області) реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції в Харківській області; далі - Відділ державної реєстрації, відповідач), у якому просила: зобов`язати Відділ Державної реєстрації зареєструвати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.04.2012 у справі №1915/6447/2012 в порядку спадкування за законом після померлого 30.12.2007 ОСОБА_2 та видати Державний акт на право власності на земельну ділянку (далі - спірна земельна ділянка).
2. В обґрунтуванні позову зазначалось, що право власності на спірну земельну ділянку визнано за позивачкою у судовому порядку, а тому таке підлягає державній реєстрації, з приводу чого ОСОБА_1 подала заяву, яка, однак не була вирішена у встановленому законом порядку і це зумовило порушення її прав, як власника вищевказаного нерухомого майна.
3. Позивач наголошувала на тому, що нею були подані усі необхідні, як вона вважає, документи для проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, у зв`язку з чим перешкод для здійснення такої реєстрації не було і це свідчить про протиправну бездіяльність, допущену органом реєстрації.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 позов задоволено та зобов`язано Відділ державної реєстрації зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на спірну земельну ділянку та видати відповідний витяг з Державного реєстру прав.
5. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави, визначені Законом України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за позивачем на спірну земельну ділянку, оскільки наявність у неї такого права підтверджено у судовому порядку.
6. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2015, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2017, постанову суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено частково. Зобов`язано відповідача розглянути та прийняти рішення щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку та видати відповідний витяг з Державного реєстру прав.
7. В подальшому, ОСОБА_3, який не брав участі у справі, звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд прийнятої ним постанови від 30.03.2015 за нововиявленими обставинами, у зв`язку з тим, що рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27.04.2012, відповідно до якого за ОСОБА_1 визнано право власності на спірну земельну ділянку, скасовано рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 23.06.2015, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.01.2016. Відповідно до вищевказаних судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 (друга спадкоємець), треті особи: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, Безлюдівська селищна рада про визнання права власності на спадкове майно.
8. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 заяву ОСОБА_3 задоволено. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2015 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу Державної реєстрації про зобов`язання вчинити певні дії.
9. Свої висновки колегія суддів мотивувала тим, що скасування рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.04.2012 у справі №1915/6447/2012 вплинуло б на результат розгляду цієї адміністративної справи Львівським апеляційним адміністративним судом, оскільки вищевказане рішення стало підставою для прийняття постанови від 30.03.2015, а тому така обставина є нововиявленою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись з такою постановою апеляційного суду, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
12. Постановою державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.07.2011 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав відсутності у неї оригіналу правовстановлюючого документу на підтвердження права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.
13. ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_4 (друга спадкоємець), треті особи: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, Безлюдівська селищна рада про визнання права власності на спадкове майно.
14. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.04.2012 у справі №1915/6447/2012 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за нею право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, що розташована в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Дане судове рішення вступило в законну силу.
15. 06.07.2012 ОСОБА_1 звернулась до Харківської районної державної адміністрації Харківської області із зверненням щодо оформлення права власності на вказану земельну ділянку.
16. Листом Харківської районної державної адміністрації Харківської області №О-656/05-11 від 02.08.2012 позивачці роз`яснено, що, зокрема, в разі відсутності оригіналу державного акту на право власності на земельну ділянку та встановлення наявності права власності на земельну ділянку в судовому порядку їй необхідно звернутись Територіального органу Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки для отримання державного акту на право власності.
17. В подальшому, позивачка звернулась до Головного управління Держкомзему у Харківській області щодо реєстрації права власності на спірну земельну ділянку.
18. Головне управління Держкомзему у харківській області своїм листом №13-14-37/8933/0/2-12 від 20.09.2012 повідомило позивачку, що згідно з інформацією, наданою Міськрайонним управлінням Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі Харківської області правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1, на ім`я ОСОБА_2 в міськрайонному управлінні не обліковуються. Інформація щодо розроблення землевпорядної документації на ім`я ОСОБА_2 в Міськрайонному управлінні відсутня. Одночасно Головне управління Держкомзему у Харківській області для отримання більш детальної інформації рекомендувало позивачці звернутись безпосередньо до Міськрайонного управління Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі Харківської області.
19. Водночас, відповідно до рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 23.06.2015, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.01.2016, скасовано рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.04.2012 у справі №1915/6447/2012 та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 (друга спадкоємець), треті особи: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, Безлюдівська селищна рада про визнання права власності на спадкове майно.
20. Розглядаючи вищевказану цивільну справу, суди встановили, що відповідно до посвідченого приватним нотаріусом Десятниченко О .В . договору купівлі - продажу земельної ділянки від 14.12.2013, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, останній став власником спірної земельної ділянки. Право власності на вказану земельну ділянку ним зареєстровано у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з цього Реєстру про реєстрацію права власності від 14.12.2013.
21. Саме як власник спірної земельної ділянки, ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, ухвалених у справі №2-а/1970/3807/12, яка розглядається Верховним Судом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
22. У касаційній скарзі наводяться аргументи про те, що вказані ОСОБА_3 обставини не є нововиявленими у розумінні норм процесуального закону, а відтак не давали підстави для перегляду постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2015.
23. Окрім цього, скаржник зазначає, що заявник пропустив строк на звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у зв`язку з чим суд, в силу вимог частини першої статті 247 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) у редакції, чинній станом на день подання заяви ОСОБА_3, повинен був відмовити у відкритті провадження, однак, всупереч приписів процесуального закону, цього не зробив.
24. Посилається ОСОБА_1 й на те, що заява ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами була розглянута неповноважним судом, оскільки така, на думку скаржника, подана не до того адміністративного суду, який ухвалив судове рішення по суті.
25. У поданих ОСОБА_3 запереченнях останній наполягає на тому, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суд від 13.09.2017 прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені у касаційній скарзі аргументи висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. У відповідності до частини першої, пункту 4 частини другої статті 245 КАС України в редакції, чинній станом на день подання ОСОБА_3 заяви про перегляд за нововиявленими обставинами прийнятої у цій справі постанови апеляційного суду, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, окрім іншого, скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути.
27. Саме з підстав, наведених у пункті 4 частини другої статті 245 КАС України, ОСОБА_3 звернувся до суду апеляційної інстанції з вищевказаною заявою, яка відповідно до відбитку штампу вхідної кореспонденції суду, зареєстрована 11.05.2017.
28. Втім, варто зауважити, що за правилами статті 247 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. При цьому заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 245 цього Кодексу, може бути подана не пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до адміністративного суду після закінчення цього строку, адміністративний суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку.