ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2020 року
Київ
справа №300/379/19
адміністративне провадження №К/9901/29067/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача- Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2019 року (головуючий суддя - Глушко І.В., судді: Довга О.І., Запотічний І.І.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Івано-Франківської митниці ДФС
про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1.Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (надалі також - відповідач), у якому просив визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 7 лютого 2019 року №UA206080/2019/000153, скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 7 лютого 2019 року № UA206080/2019/000146/2, зобов`язання вчинити дії по відшкодуванню коштів, зайво внесених в зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що декларантом позивача одночасно з митною декларацією в повному обсязі надано документи на підтвердження митної вартості транспортного засобу, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Водночас митницею не доведено, що подані документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, ознаки підроблення або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Також вказував на необґрунтоване застосування митницею другорядного методу визначення митної вартості автомобіля.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 травня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 7 лютого 2019 року № UA206080/2019/000153.Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 7 лютого 2019 року № UA206080/2019/000146/2. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Роблячи висновок про часткову обґрунтованість позовних вимог, суд першої інстанції, зазначив, що відповідачем безпідставно в порушення вимог статті 58 Митного кодексу України здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору, як основним методом, а із застосуванням резервного методу з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2019 року апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС задоволено, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 травня 2019 року у справі скасовано, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач фактично погодився із методом визначення митної вартості та митною вартістю товару, зазначених органом доходів і зборів у рішенні про коригування митної вартості товару, вказавши їх у новій митній декларації, а тому правовий спір між сторонами щодо узгодження митної вартості припинив існувати з моменту подання нової митної декларації.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
2.ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
2.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач зазначив, що чинне законодавство не передбачає випадків, за яких імпортер, чи його декларант позбавляються права на захист порушеного права шляхом скасування рішення про коригування митної вартості постановленого з порушенням закону, якщо про обставини щодо порушеного права декларант дізнався за наслідками правового аналізу оскаржуваного рішення, дій (бездіяльності) після випуску товарів у вільний обіг, шляхом подання "нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості".
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 4 лютого 2019 року позивачем придбано у нерезидента "G.D.M. AUTO SRL" транспортний засіб - легковий автомобіль, вживаний, марки Mercedes-Benz, модель S350 D 4MATIC, календарний рік виготовлення - 2016, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) за № 23/001.
Декларантом ТОВ "Орхідея" в інтересах позивача подано до Івано-Франківської митниці електронну митну декларацію від 7 лютого 2019 року №UA206080/2019/400722, якою було задекларовано для митного оформлення придбаний позивачем товар, де позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 32400 євро (а.с.53).
Декларантом, за змістом встановлених судами попередніх інстанцій обставин, одночасно із митною декларацією було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено рахунок-фактуру, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA305260/2019/000602, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні, копія митної декларації країни відправлення за №19ITQTG010000910E6.
За результатами розгляду поданої електронної митної декларації та доданих до неї документів Івано-Франківською митницею ДФС 7 лютого 2019 року винесено:
- рішення про коригування митної вартості товарів від 7 лютого 2019 року №UA206080/2019/000146/2, згідно з яким митна вартість товару визначена за резервним методом;.
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2019/000153, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 7 лютого 2019 року №UA206080/2019/400722.
Декларантом позивача 11 лютого 2019 року подано нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA206080/2019/400748 (форма МД-2), в лівому підрозділі графи 43 якої проставлено " 6" - тобто визначений декларантом метод митної вартості; правий підрозділ залишено пустим, що свідчить про самостійне визначення декларантом митної вартості, без урахування рішення про коригування митної вартості.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністратвиного судочинтва України (надалі також - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями частини другої статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
У пункті 36 рішення від 4 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Зміст висновків Європейського суду з прав людини у наведеному та інших рішеннях свідчать про те, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Розглядувана категорія разом із такими елементами як остаточність судового рішення та своєчасність виконання остаточних рішень, є невід`ємними складовими права на суд, яке, у свою чергу, посідає одне з основних місць у системі фундаментальних цінностей будь-якого демократичного суспільства.
Іншим не менш важливим елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в пункті 3.1 мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 по справі №1-25/2010, відповідно до якого одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинно базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, зокрема щодо оскарження прийнятих митними органами рішень врегульовані положеннями Митного кодексу України (надалі також - МК України; тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: