ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2020 року
м.Київ
справа №420/5742/19
провадження №К/9901/34842/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Желєзного І.В., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 (суддя Юхтенко Л.Р.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 (головуючий суддя Федусик А.Г., судді Єщенко О.В., Шевчук О.А.)
у справі № 420/5742/19
за позовом ОСОБА_1
до Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в особі відділу у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області
про визнання протиправними та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку та державної реєстрації земельних ділянок.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в особі відділу у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якій просив суд про визнання протиправними та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку та державної реєстрації земельних ділянок.
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2019, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019, відмовлено у відкритті провадження у справі №420/5742/19 і роз`яснено позивачу право звернутися з цим позовом у порядку цивільного судочинства.
3. ОСОБА_1 із зазначеними судовими рішеннями не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі №420/5742/19 та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
4. Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що спір виник стосовно майнового права по відношенню до відповідних земельних ділянок, що свідчить про відсутність ознак публічно-правового спору по даній справі (навіть незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права) та належність даних спірних правовідносин до цивільної юрисдикції.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
5. Касаційну скаргу мотивовано порушенням місцевим і апеляційним адміністративними судами норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково стверджували про наявність спору про право цивільне, оскільки позивач не оспорює право третіх осіб (зокрема, сусідів).
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
7. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Cловосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.
8. Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб і суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
9. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
10. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
11. У цій справі позивач просить адміністративний суд про скасування державних актів та державної реєстрації на визначені у позовній заяві земельні ділянки.