ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №320/4981/19
адміністративне провадження №К/9901/33742/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу №320/4981/19 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного Банку України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду у складі судді Лиска І.Г. від 16 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бужак Н. П., Костюк Л.О., Файдюка В.В. від 14 листопада 2019 року
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України в якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Національного банку України в частині відмови вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ "Банк Велес" в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови Правління Національного банку України від 10.12.2015 року №875/БТ "Про відкладення банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "Банк Велес";
2) зобов`язати Національний банк України, протягом 30 календарних днів з дня набрання судовим рішенням законної сили вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ "Банк Велес" в якості банківської установи в обсязі та стані, який існував до прийняття Правління Національного банку України від 10 грудня 2015року № 875/БТ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "Банк Велес";
3) визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині відмови у поверненні ПАТ "Банк Велес" активів (грошових коштів, рухомого та нерухомого майна), документації, інших цінностей банку, що були передані Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або його уповноваженій особі Северину Ю.П., у зв`язку із початком процедури ліквідації банку та залишилися після задоволення акцептованих вимог кредиторів;
4) зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб протягом 30 календарних днів з дня набрання судовим рішенням законної сили вчинити дії щодо передачі (повернення з незаконного володіння) майна та активів;
5) зобов`язати Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб протягом 45 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили подати звіт про виконання судового рішення.
2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року, позовну заяву повернуто позивачеві.
3. 03 грудня 2019 року представником позивача направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №320/4981/19, в якій просить скасувати останні, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2019 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
5. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
6. Від Національного банку України до суду надійшов відзив на касаційну скаргу.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що перша, друга та п`ята позовні вимоги заявлені позивачем щодо порушення його прав діями суб`єкта владних повноважень за виключною підсудністю та мають розглядатися у порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом м. Києва, тоді як третя та четверта вимоги стосуються порушення його прав діями суб`єкта владних повноважень та мають розглядатися у порядку адміністративного судочинства, тому позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
8. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що позов, який подав позивач до суду, стосується ПАТ "Банк Велес", а не особисто позивача, а тому всі оскаржувані позивачем у позові рішення та дії суб`єктів владних повноважень не відносяться до актів індивідуальної дії. Та обставина, що позивач є акціонером банку, також не свідчить про оскарження ним у даному позові рішень та дій відповідачів, які стосуються конкретно ОСОБА_1 .
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Позивач в обґрунтування касаційної скарги зазначає, що остання підлягає задоволенню, оскільки ухвала Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року прийняті з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви.
10. У розумінні застосування правил виключної підсудності згідно із ч. 1 ст. 27 КАС України, предметом оскарження мають бути виключно нормативно-правові акти Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому правило виключної підсудності не розповсюджується на оскарження саме дій та/або бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які є предметом розгляду у даній справі.
11. Суд апеляційної інстанції помилково вважає, що оскаржувані рішення та дії відповідачів не стосуються позивача, оскільки безпосереднє та безспірне порушення законних прав та інтересів ОСОБА_1, як акціонера ПАТ "Банк Велес", внаслідок незаконних дій Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, підтверджено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 810/18/16 (касаційне провадження №К/800/15569/16) за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними та скасування рішень.
12. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі №826/2184/17 зазначено, що, ураховуючи, що виконавчі органи банку були позбавлені своїх повноважень, Велика Палата Верховного Суду доходить висновків про існування виключних обставин, у силу яких слід визнати повноваження контролюючого акціонера звернутись до суду з позовом в інтересах банку.
13. Враховуючи зазначене, позовна заява обґрунтовано та правомірно подана до Київського окружного адміністративного суду, а тому повернення позовної заяви з підстав порушення правила об`єднання позовних вимог, є помилковим та безпідставним.
14. Від Національного банку України до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено про необхідність відмовити в її задоволенні, оскільки вона є необґрунтованою. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вірно зазначив, що справа підсудна саме Окружному адміністративному суду м. Києва, оскільки позивач просить скасувати рішення Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов`язати вчинити певні дії не стосовно себе, а стосовно ПАТ "Банк Велес". Відповідно до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України місцезнаходженням як і відповідачів, так і ПАТ "Банк Велес" є м. Київ, а отже спір підсудний Окружному адміністративному суду м. Києва.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд дослідив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм права судами попередніх інстанцій та дійшов таких висновків.
16. Згідно з положенням частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
17. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
18. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
19. Крім того, частина 4 статті 242 КАС України встановлює, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства.
20. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
21. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої та апеляційної інстанції не відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.