ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №620/1285/19
адміністративне провадження №К/9901/2756/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О. від 11.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів: Аліменка В.О., Мельничука В.П. від 09.12.2019
у справі № 620/1285/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також - відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії щодо виплати йому з 01.01.2018 пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність; зобов`язати здійснювати з 01.01.2018 виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.
2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.07.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019, адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виплати з 01.01.2018 позивачу пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснювати з 01.01.2018 виплату позивачеві пенсії без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.01.2018.
3. 23.01.2020 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019, в якій просить такі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
4. Ухвалою Верховного Суду від 03.03.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
5. 23.03.2020 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та з 01.01.2004 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
7. Позивачу була призначена пенсія у розмірі 82% грошового забезпечення. відповідно до Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
8. У квітні 2018 року позивачу здійснено перерахунок пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21.02.2018.
9. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 у справі № 620/3296/18 визнано протиправними дії щодо перерахунку пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення та відновлено виплату пенсії позивачу в розмірі 82% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018.
10. У результаті здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 застосовано обмеження максимального її розміру, передбачене Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної справи" № 3668-VI.
11. Відповідно, максимальний розмір пенсії позивача з 01.01.2018 визначено у розмірі 1370,00 грн, а з 01.01.2019 - 14970,00 грн.
12. 06.03.2019 позивач звернувся до із заявою до відповідача про виплату пенсії без обмежень максимальним розміром.
13. Листом від 22.03.2019 № 1168/03/С-12 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовило у перерахунку пенсії.
14. Вважаючи вказану відмову протиправною та такою, що порушує його права, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
15. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач з 01.01.2018 протиправно здійснив обмеження максимального розміру пенсії при її перерахунку в розмірі десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та у такий спосіб порушує його право на пенсію у належному розмірі.
16. Заперечуючи щодо задоволення позову, представник відповідача зазначив про безпідставність позовних вимог з огляду на те, що з урахуванням положень частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, відтак дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області є правомірними.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов повністю, виходив з того, що частина сьома статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016. Крім того, передбачені статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII. В той же час, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються, починаючи з 01.01.2016, при цьому судом встановлено, що пенсія позивачу призначена ще у 2004 році. За таких обставин, обмежуючи при перерахунку з 01.01.2018 розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, відповідач діяв протиправно та з порушенням вимог чинного законодавства.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
18. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що судами під час розгляду справи не враховано, що частина сьома статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та стаття 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", якими передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, є діючими та не визнані неконституційними, а відтак підлягають застосуванню відповідачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04. 2018 у справі №361/4922/17. Подібна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 06.03.2017 у справі № 490/5309/16-а, Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 183/342/17.
19. Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та з урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №127/4267/17 та від 16.10.2018 у справі №522/16882/17. Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №361/4922/17 та постанови Верховного Суду України від 06.03.2017 у справі № 490/5309/16-а, Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 183/342/17 є помилковими, оскільки у вказаних справах позивачам призначено пенсію на підставі інших законів, ніж позивачу у даній справі.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
23. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
24. За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
25. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).