ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 923/639/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Херсонської області від 17.10.2019 (суддя Соловйов К.В.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 (колегія суддів: Мишкіна М.А. (головуючий), Богатир К.В., Будішевська Л.О.)
зі справи № 923/639/19
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Товариство)
до міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (далі - Підприємство)
про стягнення 193 174,30 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Товариство звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Підприємства про стягнення 193 174,30 грн. (з них: 126 918,43 грн. пеня, 17 134,13 грн. - 3% річних, 49 121,74 грн. інфляційні втрати), у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 31.10.2016 № 2622/1617-КП-33 постачання природного газу (далі - Договір) в частині оплати вартості поставленого товару.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.10.2019 у справі № 923/639/19 позовні вимоги задоволено: стягнуто з Підприємства на користь Товариства 63 459,22 грн. пені, 17 134,13 гр. - 3% річних, 49 121,74 грн. інфляційних втрат та 2897,61грн. та витрат зі сплати судового збору.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 17.10.2019 зі справи № 923/639/19 змінено, викладено пункт 1 резолютивної частини рішення у такій редакції: "Позов задовольнити частково" та доповнено резолютивну частину рішення пунктом 3 наступного змісту: "У задоволенні позову в частині стягнення 63 459,22 грн. пені відмовити".
Ухвалені місцевим та апеляційним господарськими судами судові рішення зі справи в частині вимоги щодо стягнення пені мотивовані обґрунтованістю позовних вимог у зазначеній частині, водночас суди, врахувавши те, що: відповідач за наслідками своєї господарської діяльності протягом останніх трьох з половиною років є збитковим; основним видом діяльності відповідача є надання послуг з постачання теплової енергії; найбільшу та переважну частину з споживачів послуг відповідача складає населення, заборгованість якого станом на 01.09.2019 становить близько 95 млн. грн.; відшкодування витрат відповідача від надання послуг у значній мірі здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету (з компенсації пільг та субсидій); заборгованість з оплати товару позивача, у зв`язку з наявністю якої нарахована заявлена до стягнення пеня, повністю погашена (сплачена) відповідачем станом на 01.01.2018; беручи до уваги відсутність доказів, які свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем строків виконання зобов`язання за Договором, - дійшли висновку про можливість зменшення належної до стягнення суми пені до 63 459,22 грн. (на 50%).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати в частині відмови у стягненні пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Товариство мотивує касаційну скаргу тим, що судами попередніх інстанцій при зменшенні суми пені не враховано інтереси сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не надано належної правової оцінки доказам, наданим сторонам в обґрунтування своїх позицій; не встановлено інших обставин, які дають право суду на зменшення пені; не з`ясовано, чи є даний випадок винятковим.
Суди не мали права застосовувати до спірних правовідносин приписи статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене згаданою нормою.
Скаржник стверджує, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.
Скаржник вказує на те, що: під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача; не враховано те, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за Договором; суди керуючись лише власним переконанням та посиланнями на важкий матеріальний стан відповідача зменшили розмір нарахованих санкцій; зменшення розміру пені суперечить принципам розумності, справедливості, добросовісності, що призводить до зловживання з боку боржника.
Судами не враховано те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки.
Суди не надали належної оцінки ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу, що призвело до порушення судами приписів статті 233 ГК України, статей 525, 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України.
Скаржник вважає, що несвоєчасність здійснення оплат контрагентами прямо перешкоджає виконанню покладених на Товариство Державою обов`язків, погіршує його фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Доводи інших учасників справи
Від Підприємства надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить суд її відхилити, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, посилаючись, зокрема, на правильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
31.10.2016 Товариством (постачальник) та Підприємством (споживач) укладено Договір, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач - оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій) (пункт 1.2 Договору).
Згідно з пунктом 3.4 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Відповідно до пункту 5.2 Договору ціна за 1 000 куб. м природного газу за цим договором з 01 жовтня 2016 року становить 5 916,00 грн., крім того, податок на додану вартість - (20 %) - 1 183,20 грн.. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7099,20 грн.
Пунктом 5.4 Договору визначено, що загальна сума вартості природного газу за Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
За умовами пункту 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 8.2 Договору сторонами погоджено, що у разі невиконання споживачем пунктів 6.1 та 6.6 даного договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 Договору).
В подальшому, позивач та відповідач укладали до даного договору додаткові угоди від 31.10.2016 № 1, від 22.11.2016 № 2, від 21.12.2016 № 3, від 23.01.2017 № 4, від 24.01.2017 № 5, від 24.02.2017 № 6, за якими, головним чином, узгоджували актуальну на дату укладання цих угод вартість природного газу, що підлягає поставці. При цьому, зміст положень пунктів 1.1, 3.4, 6.1., 6.3, 8.1, 8.2, 10.3, 11.8, 12.2 даного Договору не зазнав змін внаслідок укладання таких додаткових угод.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 6 252 450,53 грн. з урахуванням податку на додану вартість (з жовтня 2016 року по березень 2017 року), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені печатками.
Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов пункту 6.1 Договору щодо здійснення розрахунків за одержаний товар у встановлений Договором строк, звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 193 174,30 грн. (з них: 126 918,43 грн. пеня, 17 134,13 грн. - 3% річних, 49 121,74 грн. інфляційні втрати).
Позов у справі № 923/639/19 (з урахуванням постанови суду апеляційної інстанції про зміну та доповнення резолютивної частини рішення) задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 63 459,22 грн. пені, 17 134,13 грн. річних, 49 121,74 грн. інфляційних втрат; у задоволенні решти позовних вимог, а саме у стягненні з відповідача 63 459,22 грн. пені відмовлено.
Разом з цим судами попередній інстанцій також встановлено, що відповідачем заявлено клопотання, відповідно до якого відповідач просив суд на підставі приписів статті 233 ГК України зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій (пені) на 90% від заявленої позивачем до стягнення суми.
Предметом касаційного оскарження у даній справі стало питання щодо правомірності відмови у задоволенні вимоги про стягнення пені у заявленому позивачем до стягнення розмірі та зменшення належної до стягнення суми пені до 63 459,22 грн.
Судові рішення попередніх інстанції в частині вирішення спору за результатом розгляду позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 63 459,22 грн. пені, 17 134,13 грн. річних, 49 121,74 грн. інфляційних втрат та 2897,61 грн. та витрат зі сплати судового збору жодною із сторін спору не оскаржуються.
4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
ЦК України:
частина друга статті 11:
- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини;
стаття 509:
- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;
частини перша, третя статті 549:
- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення;
частина третя статті 551:
- розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення;
стаття 610:
- порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);
частина перша статті 612:
- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором;
частина друга статті 625:
- боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;
стаття 655:
- за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
ГК України:
частина перша статті 193:
- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
стаття 217:
- господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції;
частина перша статті 230:
- штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання;
стаття 233:
- у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):
частина перша статті 13:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
частина перша статті 73: