ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/188/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) - Мицька Р.М.,
відповідача - публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (далі - Завод) - Глазкова Є.С.,
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) - Гвоздіка О.В.,
Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) - Полеця Д.М.,
публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (далі - Товариство) - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заводу
на рішення господарського суду Одеської області від 25.06.2019 [колегія суддів: Малярчук І.А. (головуючий), Смелянець Г.Є., Волков Р.В.]
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 [колегія суддів: Разюк Г.П. (головуючий), Колоколов С.І., Савицький Я.Ф.]
зі справи № 916/188/17
за позовом Компанії
до Заводу,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ФДМУ, КМУ, Товариство,
про стягнення 1 474 263 365,23 грн.,
та зустрічним позовом Заводу
до Компанії,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ФДМУ, КМУ,
про визнання укладеною додаткової угоди.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Компанія звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Заводу про стягнення 1 474 263 365,23 грн., з яких 1 374 772 272,90 грн. основного боргу, 32 349 932,83 грн. пені, 60 243 693,08 грн. штрафу, 3 466 064,23 грн. 3 % річних і 3 431 402,18 грн. інфляційних втрат.
1.2. Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 04.10.2016 № 224/16-ПР-15 (далі - Договір) у частині своєчасної оплати поставленого газу.
1.3. Завод подав до господарського суду Одеської області зустрічну позовну заяву, в якій (з урахуванням уточнення) просив визнати укладеною додаткову угоду № 1 до Договору в запропонованій Заводом редакції.
1.4. Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що КМУ Розпорядженням від 28.12.2016 № 1018-р (далі - Розпорядження № 1018) погодив реструктуризацію боргу Заводу перед Компанією за постачання природного газу, тоді як остання ухиляється від підписання додаткової угоди до Договору на виконання такого Розпорядження.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Одеської області від 25.06.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020, первісний позов задоволено повністю: стягнуто з Заводу на користь Компанії 1 374 772 272,90 грн. основного боргу, 32 349 932,83 грн. пені, 60 243 693,08 грн. штрафу, 3 466 064,23 грн. 3 % річних і 3 431 402,18 грн. інфляційних втрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
2.2. Прийняті зі справи судові рішення мотивовані доведенням факту порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасної і повної оплати поставленого позивачем газу, внаслідок чого у Компанії виникло право вимагати від відповідача сплати заявлених до стягнення сум, у тому числі штрафних санкцій. Водночас апеляційний господарський суд, посилаючись на частину п`яту статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), залишив без розгляду вимогу Заводу про зменшення штрафних санкцій як таку, що не була предметом розгляду суду першої інстанції.
Щодо вирішення зустрічного позову судові рішення зі справи мотивовані відсутністю правових підстав для зобов`язання Компанії укласти додаткову угоду до Договору про реструктуризацію заборгованості Заводу. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суди виходили з того, що додаткова угода про реструктуризацію заборгованості не базується на державному замовленні, не є обов`язковою для укладання в силу прямої норми закону та жодних попередніх домовленостей та/або угод щодо укладання такої угоди сторони не досягли.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Завод, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані рішення і постанову зі справи скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
3.2. У разі визнання правомірності висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності боргу відповідача зі сплати спірних сум, Завод просить суд касаційної інстанції зменшити заявлений розмір неустойки на 100 %.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Суди попередніх інстанцій не застосували норму частини першої статті 98 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції, чинній станом на 28.12.2016), які підлягають застосуванню до спірних правовідносин і якими передбачено повноважність загальних зборів акціонерного товариства приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства, зокрема і виконавчих.
Внаслідок незастосування зазначених норм суди не взяли до уваги, що Договір було змінено за домовленістю сторін. При цьому воля Компанії щодо відповідної зміни зобов`язання, за висновком Заводу, була виражена у розпорядженні її єдиного акціонера, який погодив реструктуризацію боргу без нарахування відсотків.
4.2. Суди не застосували закон, який підлягав застосуванню, - статтю 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і частину третю статті 551 ЦК України і порушили статтю 2 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконних рішення і постанови.
Так, за твердженням Заводу, у спірних правовідносинах за умови правомірності висновків судів щодо наявності боргу відповідача зі сплати спірних сум були наявні підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (пені, штрафу) на 100 %.
4.3. Посилання суду апеляційної інстанції на частину п`яту статті 269 ГПК України у контексті залишення без розгляду питання про зменшення заявленої до стягнення неустойки є неправильним, оскільки відповідне зменшення не є предметом самостійних позовних вимог.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. Компанія у відзиві на касаційну скаргу зазначила про безпідставність її доводів та просила рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
5.2. КМУ у відзиві на касаційну скаргу Заводу, посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваних судових рішень та прийняття їх внаслідок неправильного застосування норм матеріального, порушення норм процесуального права, просить скасувати прийняті зі справи рішення і постанову, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні вимог за первісним позовом, а зустрічний позов - задовольнити.
5.3. ФДМУ і Товариство своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Компанією (постачальник) і Заводом (споживач) укладено Договір, за умовами якого:
постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, споживач зобов`язується прийняти і оплатити цей газ на умовах цього Договору (пункт 1.1);
газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для власних потреб, а не для перепродажу (пункт 1.2);
за цим Договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Компанією на митну територію України) (пункт 1.3);
постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.12.2016 (включно) газ обсягом до 183 000 тис. м3, у тому числі по місяцях: у жовтні 2016 року - до 60,0 млн. м3, у листопаді 2016 року - до 60,0 млн. м3, у грудні 2016 року - до 63,0 млн. м3 (пункт 2.1);
приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (пункт 3.4);
не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов`язується надати постачальнику підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна і вартість. Постачальник не пізніше восьмого числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.5);
ціна за 1000 м3 газу за цим Договором з 01.10.2016 становить 5 916,00 грн., крім того податок на додану вартість (20 %) 1 183,20 грн. До сплати за 1 000 м3 природного газу з ПДВ - 7 099,20 грн. (пункт 5.2);
оплата за природний газ проводиться споживачем протягом місяця поставки газу виключно грошовими коштами в розмірі 100 % від вартості запланованих місячних обсягів. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1);
у разі невиконання споживачем пункта 6.1 цього Договору він у безспірному порядку повинен сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу (пункт 8.2);
усі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін (пункт 11.3);.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.10.2016, і діє в частині передачі газу до 31.12.2016 (включно) без права пролонгації, а в частині проведення розрахунків - до їх здійснення (пункт 12.1).
6.2. Додатковими угодами від 24.10.2016 № 1 і від 21.11.2016 № 2 вносились зміни у пункт 5.2 Договору щодо ціни за 1 000 м3 газу, яка з 01.11.2016 становила 8 182,80 грн., у т.ч. ПДВ, а з 01.12.2016 - 8 577,60 грн., у т.ч. ПДВ.
6.3. На виконання умов договору Компанія протягом жовтня - грудня 2016 року поставила Заводу природний газ на загальну суму 1 374 772 272,90 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі від 31.10.2016 на суму 381 266 909, 11 грн., від 30.11.2016 на суму 479 357 277, 79 грн. і від 31.12.2016 на суму 514 148 086, 00 грн., які підписані сторонами без зауважень.
6.4. Водночас Завод свої зобов`язання за Договором щодо оплати поставленого природного газу не виконав, у зв`язку з чим заборгованість перед Компанією складає 1 374 772 272,90 грн.
6.5. Посилаючись на неналежне виконання умов Договору, позивач нарахував відповідачу пеню і штраф на підставі пункту 8.2 Договору, а також 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 ЦК України.
6.6. Викладені обставини стали підставою для звернення Компанії з первісним позовом у даній справі.
6.7. Перевіривши надані Компанією розрахунки спірних сум, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідні розрахунки зроблені арифметично і методологічно правильно, з урахуванням умов Договору, чинного законодавства, періодів прострочки та розміру основного боргу і суми, заявлені до стягнення, визначено правильно.
Водночас апеляційний господарський суд, посилаючись на частину п`яту статті 269 ГПК України, вимогу Заводу про зменшення штрафних санкцій на 100 % залишив без розгляду як таку, що не була предметом розгляду суду першої інстанції.
6.8. Предметом зустрічного позову є вимога Заводу про визнання укладеною додаткової угоди № 1 до Договору в запропонованій Заводом редакції. Підставою для звернення з таким позовом є Розпорядження № 1018.
У прийнятті судових рішень за зустрічним позовом суди попередніх інстанцій виходили з такого.
6.8.1. Постановою КМУ від 22.09.2016 № 675 "Деякі питання управління Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"" затверджено статут Компанії.
Відповідно до пункту 15 зазначеного статуту засновником та єдиним акціонером Компанії є держава, функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі якої здійснює КМУ.
6.8.2. Зі змісту Розпорядження № 1018 вбачається, що КМУ погоджується з пропозицією ФДМУ щодо реструктуризації боргу за постачання природного газу, починаючи з 01.04.2017 рівними частинами строком на два роки та без нарахування відсотків.
У прийнятті Розпорядження № 1018 КМУ діяв не як суб`єкт владних повноважень, а як єдиний акціонер Компанії, що підтверджується постановою шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 зі справи № 826/8515/17.
6.8.3. У матеріалах справи відсутні докази того, що уповноважені статутом або довіреністю представники Компанії підписували будь-які документи про внесення змін до Договору щодо реструктуризації заборгованості.
6.8.4. За оцінкою апеляційного господарського суду: Розпорядженням № 1018 КМУ лише погодився з пропозицією ФДМУ щодо реструктуризації боргу Заводу перед Компанією; у Розпорядженні № 1018 відсутні будь-які вказівки для Компанії до виконання; Розпорядження № 1018 не містить жодних умов щодо зобов`язань Заводу і Компанії, пов`язаних як зі спірним Договором, так і за їх господарськими відносинами в цілому; у Розпорядженні № 1018 відсутня сума боргу, яка підлягає реструктуризації, вид заборгованості (період виконання, склад боргу); Розпорядження № 1018 не має наслідком зміну умов Договору, зокрема і в частині зобов`язань Заводу з оплати за поставлений Компанією природний газ, та наслідків неналежного виконання цих зобов`язань.
6.8.5. Отже, за висновком апеляційного господарського суду, додаткова угода про реструктуризацію заборгованості не базується на державному замовлені, не є обов`язковою для укладання в силу прямої норми закону та жодних попередніх домовленостей та/або угод щодо укладання такої угоди сторони не досягли, у зв`язку з чим не вбачаються правові підстави для зобов`язання Компанії укласти додаткову угоду № 1 до Договору.
7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
7.1. ЦК України:
стаття 525:
- одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;
частина перша статті 526:
- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
частина перша статті 530:
- якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) …;
частина перша статті 549:
- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання;
частина третя статті 551:
- розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення;
стаття 610:
- порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);
пункт 3 частини першої статті 611:
- у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки;
стаття 625:
- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;