ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/22979/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача за первісним позовом - публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Таболін О.С.,
відповідача за первісним позовом - товариства з обмеженою відповідальністю "Кавицький" - Новак А.І.,
третіх осіб:
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - не з`яв.,
Національного банку України - Гузієнко Я.М.,
ОСОБА_1 - не з`яв.,
Міністерства культури України - не з`яв.,
Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - не з`яв.,
розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - Банк)
на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2015
(суддя Зеленіна Н.І.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019
(головуючий суддя - Дідиченко М.А., судді Пономаренко Є.Ю. і Руденко М.А.)
зі справи № 910/22979/15
за первісним позовом Банку
до товариства з обмеженою відповідальністю "Кавицький" (далі - Товариство)
про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд);
Національний банк України (далі - НБУ),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 );
Міністерство культури України (далі - Міністерство);
Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації; далі - Департамент), та
за зустрічним позовом Товариства
до Банку
про визнання договору недійсним.
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Первісний позов було подано про:
- звернення стягнення шляхом визнання права власності за Банком на нерухоме майно, що є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 13.05.2010 (далі - Іпотечний договір), у рахунок часткового погашення заборгованості в розмірі 36 756 082,09 грн. (у т.ч. заборгованості за кредитом - 29 835 084,48 грн., заборгованості за відсотками 4 349 383,15 грн., пені 2 448 988,93 грн., 3% річних - 122 625,53 грн.);
- про визнання за Банком права власності на нерухоме майно, а саме нежилі приміщення (в літ. А) з №1 по №9 (групи приміщень №42) загальною площею 125,20 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Нерухоме майно, Приміщення).
2. Первісний позов було обґрунтовано невиконанням позичальником - ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, на забезпечення якого між позивачем та відповідачем укладено Іпотечний договір.
3. Зустрічний позов було подано про визнання Іпотечного договору недійсним.
4. Зустрічний позов було обґрунтовано тим, що предмет іпотеки - Приміщення, які належать Товариству, віднесено до переліку пам`яток архітектури та монументального мистецтва на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 22.11.1982 №1804 (охоронний № 62; далі - Рішення №1804), а також їх віднесено до пам`яток історії на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 21.08.1975 № 840.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
5. Рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2015; первісний позов задоволено; звернуто стягнення на Нерухоме майно, а саме Приміщення, що належать Товариству на праві приватної власності та є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору (який посвідчено нотаріально), у рахунок часткового погашення заборгованості в розмірі 36 756 082, 09 грн. (включаючи заборгованість за кредитом, заборгованість за відсотками, пеню і 3% річних); визнано за Банком право власності на Нерухоме майно, а саме Приміщення; у зустрічному позові відмовлено.
6. Рішення було мотивовано тим, що:
- вимоги за первісним позовом є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими наявними доказами та не спростовані відповідачем за цим позовом;
- оспорюваний за зустрічним позовом Іпотечний договір відповідав вимогам законодавства, чинного на момент укладення цього договору, зокрема, у зв`язку з його укладенням до моменту внесення будинку за адресою: АДРЕСА_1 до Державного реєстру національної культурної спадщини (далі - Державний реєстр) за наказом Міністерства культури і туризму України від 15.09.2010 №706/0/16-10.
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019: апеляційну скаргу Товариства задоволено частково; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення первісного позову та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у первісному позові відмовлено; у решті відповідне рішення місцевого господарського суду залишено без змін; повернуто Товариству з державного бюджету України 80 388 грн. судового збору.
8. Постанову мотивовано тим, що: суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем, і відповідна правова позиція вже неодноразово викладалася у судових рішеннях Верховного Суду; водночас місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відповідність умов Іпотечного договору вимогам законодавства, чинного на момент укладення цього договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. У касаційний скарзі до Верховного Суду Банк, зазначаючи про неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і направити останню на новий розгляд до господарського суду міста Києва, а судові витрати покласти на відповідача за первісним позовом.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час прийняття рішення місцевого господарського суду в даній справі), Цивільного кодексу України.
11. У мотивувальній частині оскаржуваної постанови вміщено висновок про суперечність нарахування Банком процентів за користування кредитом, який (висновок) не відповідає нормам цивільного законодавства і нормам банківського права.
Доводи інших учасників справи
12. У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність, невідповідність вимогам чинного законодавства та усталеній судовій практиці Верховного Суду, і просить відмовити в задоволенні скарги, а оскаржувану постанову залишити без змін.
13. НБУ у відзиві на касаційну скаргу виклав свої аргументи стосовно допущених, на його думку, попередніми судовими інстанціями порушень норм процесуального права у зв`язку з тим, що рішення в даній справі впливає на права та інтереси НБУ (який є кредитором Банку), зокрема, стосовно того, що місцевий господарський суд не звернув уваги на особливий статус позивача (перебування його у ліквідаційній процедурі), невстановлення судом апеляційної інстанції НБУ строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, ненадання йому можливості забезпечити явку свого представника в судове засідання, порушення строку розгляду апеляційної скарги. НБУ просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
14. Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.
15. Товариством надало також письмові пояснення щодо відзиву НБУ на касаційну скаргу, в яких заперечує проти доводів НБУ, зазначаючи про те, що вони не ґрунтуються на нормах ні матеріального, ані процесуального права, а також НБУ не наведено будь-яких процесуальних норм, які дозволили б скасувати оскаржувані судові рішення із зазначених у відзиві підстав; крім того, НБУ у відзиві фактично не надає пояснень з приводу касаційної скарги Банку, а лише наводить нові, на його (НБУ) думку, підстави для скасування рішення судів, не звертаючись при цьому з окремою касаційною скаргою. У зв`язку з наведеним Товариство просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану постанову залишити без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Закритим акціонерним товариством "ТАС-Інвестбанк" (банк), правонаступником якого в подальшому було публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Сведбанк", та громадянином ОСОБА_3 (позичальник) було укладено кредитний договір від 27.07.2005 № 377-Ф (далі - Кредитний договір) з подальшими змінами та доповненнями.
17. У подальшому ПАТ "Сведбанк" (банк) і ОСОБА_3 (первісний позичальник) укладено з ОСОБА_1 (третьою особою у цій справі) як новим позичальником договір про переведення на нового позичальника боргу за Кредитним договором.
18. Згодом ПАТ "Сведбанк" було перейменоване на публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Омега Банк".
19. ПАТ "Омега Банк" (продавець) і Банк (позивач за первісним позовом у даній справі, він же покупець) уклали договір купівлі-продажу прав вимоги від 18.06.2013 № 1 (далі - Договір №1), яким, зокрема, передбачено, що: продавець надав позичальникам кредити за кредитними договорами; продавець бажає продати (відступити), а покупець - купити (прийняти) права вимоги за винагороду.
20. Відтак Банк набув, серед іншого, права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором.
21. Кредитним договором (з подальшими змінами) встановлено, що забезпеченням позичальником виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат за цим договором виступає забезпечення, про що укладаються відповідні договори, зокрема договір іпотеки Приміщень, які належать Товариству.
22. ПАТ "Сведбанк" як іпотекодержателем і Товариством як іпотекодавцем було укладено Іпотечний договір, за умовами якого, зокрема, Товариство виступає як майновий поручитель за виконання, серед іншого, ОСОБА_1 зобов`язань, передбачених Кредитним договором.
У подальшому до Іпотечного договору неодноразово вносилися зміни. За умовами цього договору (з урахуванням договору про внесення змін до нього від 24.07.2015 № 5 між Банком і Товариством) іпотекою за даним договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору, згідно з яким іпотекодержатель надав позичальнику-1 ( ОСОБА_1 ) кредит у сумі 29 835 084,48 грн.
23. Іпотечним договором передбачалося, зокрема, що:
- на забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю Приміщення, належні іпотекодавцеві на праві власності;
- іпотекодержатель має право у разі невиконання іпотекодавцем та/або позичальниками умов основного зобов`язання та/або цього договору звернути стягнення на предмет іпотеки (Нерухоме майно) і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги;
- за вибором іпотекодержателя застосовується один з таких способів звернення стягнення на предмет іпотеки й задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене в цьому договорі;
- задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
24. Як вказано Банком у позовній заяві, в зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за Кредитним договором Банком 23.01.2015 направлено претензію з вимогою про усунення порушень цього договору. Зокрема, в претензії вказано, що позичальник надав письмову відмову від внесення змін до Кредитного договору в частині зміни процентної ставки, а тому з 01.11.2014 строк користування кредитом вважається таким, що закінчився, а позичальник зобов`язаний погасити наявну заборгованість за кредитом й сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції.
25. Оскільки ОСОБА_1, на думку Банку, допустила прострочення сплати кредитних коштів та процентів за Кредитним договором, то він й звернувся з позовом у даній справі.
Натомість Товариство (відповідач за первісним позовом), вважаючи, що на момент укладення Іпотечного договору було відсутнє погодження відповідного органу охорони культурної спадщини, оскільки предмет іпотеки - Приміщення, належні Товариству, віднесені до переліку пам`яток архітектури та монументального мистецтва на підставі Рішення № 1804, просило суд визнати недійсним Іпотечний договір (з подальшими змінами та доповненнями).
26. Судом не встановлено, щоб сторони Іпотечного договору передбачили в ньому можливість звернення іпотекодержателя до суду з позовом (вимогою) про визнання за ним права на предмет іпотеки.
27. Предмет іпотеки за Договором іпотеки віднесений до об`єктів культурної спадщини та є пам`яткою історії, архітектури та містобудування місцевого значення на підставі наказу Міністерства культури і туризму України від 15.09.2010 № 706/0/16-10 і внесений до Реєстру об`єктів культурної спадщини. Судом у зв`язку з цим зазначено, що, оскільки майно, яке є предметом іпотеки, залишалося у володінні і користуванні іпотекодавця - власника архітектурної спадщини, то сам по собі факт відсутності відповідного погодження не є безумовною підставою для визнання Іпотечного договору недійсним.