ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2020 року
Київ
справа №812/1556/15
адміністративне провадження №К/9901/27063/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року (головуючий суддя - Тихонов І.В.)
та на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Сухарьок М.Г., судді - Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.)
у справі №812/1556/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна"
до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, Управління Державної казначейської служби у м. Сєвєродонецьку Луганської області
про стягнення з державного бюджету надміру сплаченого податку на додану вартість,
ВСТАНОВИВ:
У жовні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" (далі - позивач, Платник, Товариство) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач 1, контролюючий орган, ДПІ у м. Северодонецьку), Управління Державної казначейської служби у м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач 2, розпорядних бюджетних коштів, Управління ДКС у м. Сєвєродонецьку), в якому просило:
- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетну заборгованість з податку на додану вартість згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року у сумі 3 377 642, 00 грн.
- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню у розмірі 139 806, 62 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, що полягала у невиконанні обов`язку щодо формування та направлення протягом п`яти днів органу державної казначейської служби висновку із зазначенням підтвердженої суми бюджетного відшкодування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" за червень 2015 року;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року у сумі 3 377 642, 00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що за відсутності рішення про відмову контролюючого органу в наданні бюджетного відшкодування, а також визнання податковим органом в судовому засіданні наявності у позивача підстав для бюджетного відшкодування, позовні вимоги Товариства про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість підлягають задоволенню. При цьому, Луганський окружний адміністративний суд зазначив про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені.
Постанова Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржувалась.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області задоволено частково, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року змінено, абзац третій постанови Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року в справі № 812/1556/15 викладено в наступній редакції:
"Зобов`язано Державну податкову інспекцію у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" з відповідного бюджету заборгованості з податку на додану вартість в сумі 3 377 642, 00 грн".
В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року - залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив про помилковість висновків суду, що належним способом захисту прав позивача є стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, оскільки бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням встановленої законом процедури, яка не передбачає можливості здійснення бюджетного відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про відсутність його протиправної бездіяльності з огляду на те, ним сформовано та направлено до ГУ ДФС у Луганській області відповідні узагальнені матеріали.
Позивач постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у касаційному порядку не оскаржував.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача 1.
21 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи 20 липня 2015 року позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми відшкодування.
Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2015 року.
За результатами перевірки складено довідку від 19.08.2015 №161/12-14-15-03/14-31337612, в якій зазначено, що перевіркою не встановлено порушень при відображенні позивачем сум ПДВ у декларації за червень 2015 року.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України), Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39 (далі - Порядок №39) та Порядком формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 03.02.2011 №68/23, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за №199/18937 (далі - Порядок 68/23).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 ПК України.
Згідно з п. 200.1-200.2, 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 ПК України).