ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2020 року
Київ
справа №520/11876/18
адміністративне провадження №К/9901/20591/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 520/11876/18
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату
про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року (у складі судді Шляхова О.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року (у складі колегії суддів: Лях О.П., Подобайло З.Г., Бегунца А.О.)
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач 1, Міноборони), Харківського обласного військового комісаріату (далі також - відповідач 2, військкомат), у якому просив:
- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII);
- скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія) - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 55 протоколу № 111 від 09 листопада 2018 року;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року (далі - Порядок № 975), у зв`язку з встановленням йому третьої групи інвалідності в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України;
- зобов`язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення протягом 45 днів з дня набрання ним чинності.
В обґрунтування позову зазначено, що рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум про призначення позивачу одноразової грошової допомоги в частині пункту 55 протоколу № 111 від 09 листопада 2018 року є протиправним, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню. Позивач вважає, що мотивування відповідачем відсутності у позивача підстав для призначення одноразової грошової допомоги частиною четвертою статті 16-3 Закону № 2011-XII - є помилковим, оскільки вказана норма регулює питання доплати одноразової грошової допомоги, в той час як позивач раніше жодних виплат не отримував, і звернувся із заявою про призначення йому вказаної допомоги вперше, а не про її доплату.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-XII, скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 55 протоколу № 111 від 09 листопада 2018 року, зобов`язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України, зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути документи надані Харківським обласним військовим комісаріатом щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" з урахуванням висновків суду по справі. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачу інвалідність другої групи встановлено з 01 травня 2017 року, внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, а законодавцем передбачене обмеження у часі встановлення інвалідності (не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби) лише у випадку встановлення інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 19 липня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 520/11876/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1, з 19 квітня 1986 року по 24 травня 1988 року проходив військову службу в Збройних Силах, в тому числі приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан в складі військової частини ПП93992, отримав поранення під час мінометного обстрілу гарнізону, нагороджений орденом Червоної Зірки, що підтверджується військовим квитком, архівними довідками.
Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 802 від 16 листопада 2004 року, поранення (контузія) та захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Зокрема, множинні вогнепальні осколкові поранення рядового запасу ОСОБА_1 стали причиною рубців, які в подальшому призвели до "дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ступеня з вестибуло-атактичним, лікворо-гіпертензивним, астенічним синдромом, ангіопатії сітчатки обох очей, сенсоневральної туговухості, вегето-судинної дистонії по кардіальному типу, облітерируючому атеросклерозу судин нижніх кінцівок з ішемією І ступеня, а також захворювання: вертеброгенна люмбоішиалгія, хронічний холецистит, хронічний простатит".
З 15 квітня 2005 року позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з пораненням, травмою, контузією і захворюваннями, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою МСЕК.
З 01 травня 2017 року після повторного огляду позивачу з тих же підстав було встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА № 479106 від 12 квітня 2017 року.
21 грудня 2017 року ОСОБА_1 подав до Харківського обласного військового комісаріату заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", надавши всі необхідні документи.
Згідно із пунктом 55 витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 09 листопада 2018 року № 111, відповідач відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку із тим, що:
- на час первинного встановлення інвалідності в 2005 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги;
- інвалідність ОСОБА_1 встановлено понад 3-місячний термін після звільнення зі строкової військової служби;
- зміна групи інвалідності ОСОБА_1 відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі Міністерство оборони України зазначає, що суди не повістю дослідили матеріали справи та не взяли до уваги те, що, згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 750/5074/17, у разі встановлення військовослужбовцю строкової служби інвалідності після спливу трьох місячного строку після звільнення - права на виплату одноразової грошової допомоги останній не має. Крім того, скаржник наголошує, що зміна групи інвалідності у позивача відбулася понад дворічний термін, а тому відповідно до пункту 8 Порядку № 975, виплату одноразової грошової допомоги також не може бути здійснено.
Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року не відповідають, а доводи касаційної скарги є прийнятними з огляду на наступне.
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин частину четверту статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункт 8 Порядку № 975. З огляду на це, суд зазначає наступне.
Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01 січня 2014 року шляхом доповнення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" статтею 16-3 (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04 липня 2012 року №5040-VI).
З метою реалізації норм статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 975.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.