ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2020 року
Київ
справа №367/1240/16-а
адміністративне провадження №К/9901/22037/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про проведення донарахування та виплату одноразової грошової допомоги
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року (у складі колегії суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, у якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо неправильного нарахування та невиплати у повному обсязі одноразової грошової допомоги по інвалідності інваліду війни 1 групи ОСОБА_1, як такі, що порушують вимоги частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
- зобов`язати Міністерство оборони України вчинити дії щодо прийняття рішення про донарахування та виплату невиплаченої частини одноразової грошової допомоги по інвалідності інваліду війни І групи ОСОБА_1 у сумі 129 762,24 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30 листопада 2015 року з відповіді Міністерства оборони України позивач дізнався про те, що одноразову грошову допомогу по інвалідності йому виплачено не в повному обсязі із-за того, що в рішенні суду по справі № 367/4468/13 не була зазначена конкретна сума виплати, тому вимушений повторно звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерство оборони України протиправно недоплатило позивачу 129 762,24 грн.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено. Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2016 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір одноразової грошової допомоги обчислюється з розміру грошового забезпечення на день звільнення військовослужбовця незалежно від дати встановлення групи інвалідності. При цьому, збільшення розміру грошового забезпечення для військовослужбовців, що проходять службу в Збройних Силах України, яке відбулось після звільнення позивача з військової служби, для обчислення одноразової грошової допомоги не враховується.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 07 червня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 367/1240/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 02 квітня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу № 367/1240/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 03 квітня 2020 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах з 01 серпня 1986 року по 06 квітня 2004 року. Наказом начальника Генерального штабу Збройних сил України від 18 лютого 2004 року №19 позивача було звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я, а з 06 квітня 2004 року наказом начальника Національної академії оборони України від 06 квітня 2004 року №44 останній був виключений зі списків НАОУ за станом здоров`я.
У серпні 2004 року позивачу було встановлено II групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби. У 2005 році позивач пройшов перекомісію на II групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серія КИО-1 № 231346 від 16 травня 2005 року.
Разом з тим, 04 травня 2011 року, у зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я, позивач отримав І групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби, довічно, що підтверджується довідкою МСЕК серія КИО-1 № 310878.
30 вересня 2013 року ОСОБА_1 було встановлено І групу інвалідності у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби, довічно.
Позивач звертався до Міністерства оборони України з проханням виплатити йому одноразову грошову допомогу, що передбачена статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", але йому було відмовлено.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 січня 2014 року по справі № 367/4468/13-а позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року по справі № 367/4468/13 позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України задоволено частково, визнано неправомірні дії Міністерства оборони України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по інвалідності, як такі, що порушують вимоги частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року у справі № 367/4468/13 про виправлення описки, ухвалено виправити описку в мотивувальній частині постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року по справі № 367/4468/13 і встановлено одноразову грошову допомогу по інвалідності у розмірі 60-місячного грошового забезпечення.
Постановою державної виконавчої служби від 06 серпня 2014 року ВП № 44268652 відкрито виконавче провадження. Постановою державної виконавчої служби від 03 квітня 2015 року ВП № 44268652 закрито виконавче провадження. Одноразову грошову допомогу по інвалідності виплачено у сумі 37 247,76 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2015 року по справі К/800/36319/14 касаційну скаргу Міністерства оборони України - залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року - без змін.
30 листопада 2015 року з листа департаменту фінансів Міністерства оборони України (надалі МОУ) позивач дізнався, що одноразову грошову допомогу по інвалідності йому виплачено не в повному обсязі, оскільки замість 60-місячного грошового забезпечення позивачу виплачено 33-місячне грошове забезпечення, а для розрахунку прийнято оклади станом на 2004 рік, хоча виплата здійснювалась у 2015 році. З відповіді МОУ позивач також дізнався про те, що одноразову грошову допомогу по інвалідності йому виплачено не в повному обсязі, оскільки в рішенні суду по справі № 367/4468/13 не була зазначена конкретна сума виплати.
Сума недоплати складає 129 762,24 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції не враховано те, що згідно з частиною третьою статті 14 КАС України невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом, посилаючись на невиконання Міністерством оборони України постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі № 367/4468/13. Крім того, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що призвело до необґрунтованих висновків.
03 липня 2017 року від Міністерства оборони України надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якому вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішення суду апеляційної інстанції. Крім того, відповідач вказує, що оскільки позивач звільнений з військової служби, то обрахунок розміру одноразової грошової допомоги повинен здійснюватися, виходячи з розміру його грошового забезпечення на день звільнення.
13 липня 2017 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення, де зазначено, що суди попередніх інстанцій не робили висновки, що рішення у справі № 367/4468/13 виконано в повному обсязі. Відтак, відсутність вказаних висновків доводить помилковість оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є частково прийнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В частині першій статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.