ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №821/925/17
адміністративне провадження №К/9901/13256/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Херсонській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Суворовського району м. Херсона, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції у Херсонській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 (колегія суддів у складі: Домусчі С. Д., Коваля М. П., Кравця О. О.), -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Херсонській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Суворовського району м. Херсона, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо звільнення з Державної екологічної інспекції у Херсонській області; зобов`язати відповідача поновити на попередній посаді в Державній екологічній інспекції у Херсонській області; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач має статус "учасник бойових дій" відповідно до посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1, видане 16.07.2015 військовим комісаром Херсонської області. 22.02.2012 за результатами конкурсного відбору прийнятий до Державної екологічної інспекції у Херсонській області державним службовцем. 26.05.2016 міністром оборони України позивача прийнято на військову службу офіцером за контрактом на особливий період, про що останній доповів адміністрації Державної екологічної інспекції у Херсонській області та написав заяву щодо увільнення від займаної посади на період служби за контрактом без звільнення з місця роботи. Заяву на звільнення з Державної екологічної інспекції у Херсонській області не писав та згоди щодо звільнення не давав. Через деякий час Державна екологічна інспекція у Херсонській області повідомила його про звільнення з посади заступника начальника відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду рослинного та тваринного світу - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області у зв`язку із вступом на військову службу за контрактом, відповідно до пункту 3 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 07.08.2017 у задоволенні позову відмовив.
Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що на час підписання ОСОБА_1 контракту від 26.05.2016 особливого періоду в країні не було, оскільки Президентом України було підписано Укази про звільнення в запас військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, від 12.06.2015 № 328/2015, 25.03.2016 № 11/2016, 24.06.2016 № 271/2016, 26.09.2016 № 411/2016 на підставі Указів від 17.03.2014 № 303/2014, 06.05.2014 № 454/2014, 22.07.2014 № 607/2014, 15.01.2015 № 15, а чергової хвилі мобілізації оголошено не було Указом Президентом України. Підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або на військову службу, крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Тобто, місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, тощо, зберігається у разі призову на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення. Оскільки, на час підписання контракту від 26.05.2016 року, позивач за власним бажанням вирішив проходити військову службу, та в країні особливий період не діяв, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно у межах наданих йому повноважень було видано наказ від 02.06.2016 № 67ос про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області у зв`язку з вступом на військову службу за контрактом відповідно до пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України з 03.06.2016.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 21.11.2017 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 скасував та ухвалив нову, якою позов задовольнив повністю.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що закінчення мобілізації не припиняє існування особливого періоду, а його закінчення пов`язане виключно з виданням Президентом України Указу про демобілізацію. Апеляційний суд дійшов висновку, що звільнення позивача з посади відбулось під час дії особливого періоду в державі, у зв`язку з укладенням ним 26.05.2016 контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу, що є порушенням частини третьої статті 119 КЗпП України. Вирішуючи питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з урахуванням приписів частин першої та другої статті 235 КЗпП України, та того, що звернення до суду з цим позовом поза межами строків, встановлених статтею 233 КЗпП України та частиною третьою статті 99 КАС України, обумовлено поважними причинами - виконанням бойових наказів щодо захисту територіальної цілісності України, отриманою у жовтні 2016 року контузією, та направленням в подальшому на підвищення кваліфікації, перебуванням на території Донецької області, апеляційний суд дійшов висновку, що середній заробіток за час вимушеного прогулу має бути стягнутий за весь час вимушеного прогулу починаючи з дня поновлення - з 03.06.2017 по день фактичного виконання судового рішення в цій справі.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що на час підписання ОСОБА_1 контракту від 26.05.2016 особливого періоду в країні не було, оскільки Президентом України було підписано низку Указів про звільнення в запас військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації на особливий період, а чергової хвилі мобілізації оголошено не було Указом Президента України. Отже, скаржник вважає, що посилання позивача на те, що на момент його звільнення діяв особливий період законодавчо не підтверджено. Крім того, скаржник зазначає, що у випадках стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу суд має визначити період вимушеного прогулу, останнім днем якого завжди є день ухвалення рішення суду.
Позиція інших учасників справи
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду Шарапи В. М. (суддя-доповідач), Бевзенка В. М., Данилевич Н. А. від 12.03.2018 відкрито касаційне провадження за скаргою Державної екологічної інспекції у Херсонській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 24.06.2019 № 810/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 821/925/17 у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2019 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мельник-Томенко Ж. М., судді Жук А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 821/925/17.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13.04.2020 зазначену адміністративну справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
28.02.2012 за результатами конкурсного відбору ОСОБА_1 прийнятий до Державної екологічної інспекції у Херсонській області державним службовцем.
26.05.2016 між Міністерством оборони України Полтораком С. Т. та ОСОБА_1 укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу.
Відповідно до наказу від 02.06.2016 № 67ос "Про звільнення від роботи ОСОБА_1 " наказано звільнити позивача, заступника начальника відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області, 03.06.2016 з займаної посади, у зв`язку з вступом на військову службу за контрактом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Частиною другою 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.
За змістом статті 119 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України, У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України "Про оборону України", Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Указами Президента України та іншими підзаконними актами, які застосовуються в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оборону України" підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.
Абзацом 11 статті 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію мирного часу.