ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2020 року
Київ
справа №802/270/17-а
адміністративне провадження №К/9901/18266/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (головуючий суддя - Альчук М.П., судді - Воробйова І.А., Крапівницька Н.Л.)
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Ватаманюк Р.В., судді - Мельник - Томенко Ж.М., Сторчак В.Ю.)
у справі № 802/270/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, скаржник, Міністерство), в якому просив:
розірвати контракт про проходження служби громадянами України військової служби у Збройних Силах України укладений Міністерством оборони України в особі: Міністра оборони України генерал - полковника Полторака С.Т. та ОСОБА_1 майором запасу 12.12.2016.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Розірвано Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 12.12.2014, укладений Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України генерал-полковником Полтораком С. Т. з ОСОБА_1
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1 ) 900,48 грн. судових витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи, за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 12.12.2014 року, ОСОБА_1 не підписувався, що підтверджується висновком експерта від 12.06.2017 за результатами проведення судово почеркознавчої експертизи. Вказаний контракт не відповідає вимогам закону, оскільки його умови визначені без погодження із позивачем як стороною контракту. Щодо посилань позивача на те, що строк його контракту повинен був закінчитись 22.08.2015 року, у зв`язку із закінченням особливого періоду, то суди визнали хибними висновки позивача з приводу того, що особливий період закінчився. Так, згідно листа Міністерства оборони України № 322/2/8417 від 01 жовтня 2015 року "Щодо особливого періоду", у відповідності до ст. 1 Закону України "Про оборону України" з моменту оголошення Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" № 303/2014 від 17 березня 2014 року в Україні настав особливий період, який діє і на даний час. Водночас, суди також зазначили що відповідно до укладеного контракту позивач не вважається призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України, а сам в добровільному порядку звернувся до військового комісаріату укласти контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України під час особливого періоду до його закінчення або до оголошення рішення про демобілізацію. Таким чином, зазначений вище Указ Президента щодо демобілізації не поширює свою дію на правовідносини, що склалися з позивачем. Відтак, з огляду на те, що судами попередньо встановлено, що положення Указу Президента України № 328/2015 "Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України № 607 від 21 липня 2014 року "Про часткову мобілізацію" на позивача не поширюються, однак контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 12.12.2014 року позивачем не підписувався, суди відповідно до покладених на нього завдань щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб дійшли висновку про неможливість прийнятття іншого рішення, ніж про розірвання вказаного контракту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
13 листопада 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені рішення судів та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування поданої касаційної скарги Міністерство оборони України вказує на те, що підставою для розірвання контракту слугує рапорт військовослужбовця, що не був поданий у даній справі. Також скаржник зазначає про неможливість оцінки висновку експерта, як належного та допустимого доказу у справі, оскільки даний висновок від 12.06.2017 складений тим самим експертом, що і при проведенні експертизи на замовлення позивача у січні 2017 року. Крім того, Міністерство звертає увагу на порушення позивачем місячного строку звернення до суду, визначеного ст. 99 КАС України. Адже примірник контракту позивач отримав навесні 2016 року, а із позовом до суду звернувся 03.02.2017, тобто з пропущенням строку. Скаржник зауважує і на помилкове визначення судами належного способу захисту порушеного права позивача як то розірвання контракту, при цьому не вказавши норму матеріального права, яка передбачає таку підставу.
Позивачем відзиву чи заперечення на вказану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року касаційну скаргу Міністерства оборони України прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
22.10.2014 року позивач звернувся із заявою до військового комісара Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату про прийняття його в добровільному порядку на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу Збройних Сил України, укладання короткострокового контракту на проходження військової служби на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та призначення на посаду начальника зв`язку - командира взводу військової частини пп. В2248 (а.с. 55).
В грудні 2014 року після отримання припису у Вінницькому міському військовому комісаріаті позивач прибув до військової частини польова пошта В2248, де проходив службу на посаді начальника зв`язку.
12.12.2014 року Міністром оборони України видано наказ (по особовому складу) № 799 про укладення контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та призначення позивача начальником зв`язку - командиром взводу штабу 9 окремого мотопіхотного батальйону 30 окремої механізованої бригади 8 армійського корпусу сухопутних військ Збройних Сил України, ВОС - 1210003.
12.12.2014 року Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України генерал-полковника Полторака Степана Тимофійовича та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на п`ять років.
Отримавши контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 12.12.2014 року, укладений Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України генерал-полковника Полторака Степана Тимофійовича з ОСОБА_1 та витяг з наказу Міністра оборони України № 799 від 12.12.2014 року, позивачем встановлено розбіжність у витязі з наказу та контрактом щодо строку, на який його укладено.
У зв`язку з цим в грудні 2016 року позивач звернувся на гарячу лінію державної установи "Урядовий контактний центр" із заявою щодо надання інформації стосовно розбіжностей у витязі з наказу про призначення позивача та підписаним контрактом про проходження військової служби у Збройних Силах України.
Листом управління персоналу штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 23.12.2016 року № 116/9/3/15451 позивачу не надано відповіді щодо строків укладеного контракту позивача, а лише зазначено, що вказана інформація перевіряється та найближчим часом йому буде надана чітка відповідь на поставлене питання (а.с.).
24.01.2017 року листом управління персоналу штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України позивача повідомлено про те, що відповідно до наказу Міністра оборони України від 12.12.2014 року № 799 йому продовжено військову службу за контрактом строком до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію (а.с. 31).
Крім того, під час ознайомлення з контрактом, позивач виявив, що у п. 10 контракту від 12.12.2014 року в графі " ОСОБА_1" проставлений не його підпис.
У зв`язку з цим, позивач звернувся до Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України із заявою про проведення почеркознавчого дослідження за експертною спеціальністю 1.1 "Дослідження почерку і підписів". За результатами дослідження позивач отримав висновок експертного дослідження №1-П від 23.01.2017 року, в якому експерт вказав, що підпис в графі "ОСОБА_1"(особистий підпис, прізвище та ініціали громадянина-військовослужбовця)" на другому аркуші контракту від 12.12.2014 року виконаний не громадянином ОСОБА_1, а іншою особою.
Для з`ясування обставини чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у Контракті про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 12.12.2014 року самим ОСОБА_1 або іншою особою, судом першої інстанції, в порядку ст. 81 КАС України, призначено судову почеркознавчу експертизу.
Згідно висновку експерта від 12.06.2017 року №225-П встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі " ОСОБА_1 (особистий підпис, прізвище та ініціали громадянина України-військовослужбовця)" на 2 (другому) аркуші Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 12.12.2014 року, виконаний не гр. ОСОБА_1, а іншою особою.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції, чинній на момент укладення контракту) визначено, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Згідно ч. 2 ст. 19 вказаного Закону військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, у разі закінчення строку контракту можуть укласти новий контракт на проходження військової служби.
Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом. (ч. 4 ст. 19 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби: офіцери запасу, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, - на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні для осіб офіцерського складу для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.