ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2020 року
Київ
справа №806/3247/18
адміністративне провадження №К/9901/4690/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 806/3247/18
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України,
третя особа Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України
про зобов`язання виплатити одноразову грошову допомогу,
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року (у складі судді Горовенка А.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року (у складі колегії суддів Франовської К.С., Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.)
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мін`юст), за участю третьої особи - Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (далі також - третя особа, Управління), у якому просив:
- зобов`язати Міністерство юстиції України виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, в розмірі 70 прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, а саме 01 листопада 2017 року, відповідно до вимог частини четвертої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) та протоколу № 10-17 від 22 грудня 2017 року засідання комісії Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України з розгляду питань, щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Комісія) від 22 грудня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначено, що 13 жовтня 2004 року йому встановлено 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності, у зв`язку з чим нараховано та виплачено допомогу в сумі 2125 грн. В подальшому, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, з 01 листопада 2017 року позивачу встановлено третю групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, а тому позивач вважає, що з 01 листопада 2017 року він набув право на отримання одноразової грошової допомоги в сумі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що чинне законодавство не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності і що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку № 850, проте підстави, з якої виходив відповідач, вказана норма не містить.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Міністерство юстиції України звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 14 лютого 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 806/3247/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах виконання покарань на посаді заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи - начальника відділу із соціально-виховної та психологічної роботи. Відповідно до витягу з наказу начальника Державної установи "Коростенська виправна колонія №71" від 23 жовтня 2017 року № 131 о/с, яким внесено зміни до наказу начальника установи від 28 вересня 2017 року № 122 о/с, підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 з 28 вересня 2017 року звільнено, згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби).
Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії ЖИА № 000702 від 13 жовтня 2004 року ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати працездатності у відсотках -25%.
У зв`язку із встановленням позивачу ступеню втрати професійної працездатності, йому за умовами обов`язкового особистого страхування військовослужбовців Державної кримінально-виконавчої служби України виплачено НАСК "Оранта" 29 жовтня 2004 року страхове відшкодування в сумі 2125 грн., що сторонами не заперечується.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА № 861993 від 06 грудня 2017 року Обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу встановлено третю групу інвалідності з 01 листопада 2017 року до 01 лютого 2021 року, причиною інвалідності зазначено захворювання, пов`язане із проходженням служби в поліції.
12 грудня 2017 року позивач звернувся до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України із заявою з проханням виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, яка була скерована в подальшому до Міністерства юстиції України .
За результатами розгляду матеріалів службової перевірки та звернення ОСОБА_1, Міністерство юстиції України листом від 31 травня 2018 року № 21698/Н-10869/16.3.2, повідомило позивача про відсутність правових підстав для призначення йому одноразової грошової допомоги з огляду на те, що відповідно до пункту 8 Розділу IV Порядку № 4, лише протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, у разі якщо під час повторного огляду буде встановлений більш високий відсоток втрати працездатності чи іншу причину інвалідності, особа має право на відповідні виплати одноразової грошової допомоги. Оскільки група інвалідності позивачу встановлена після спливу двох років після первинного огляду МСЕК і встановлення втрати працездатності, то права на одноразову грошову допомогу він не має.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі Міністерство юстиції України зазначає, що суди не повістю дослідили матеріали справи та не взяли до уваги те, що між первинним встановленням ступеня втрати працездатності та повторним оглядом ОСОБА_1, де йому встановлений більший відсоток втрати працездатності, пройшло понад 13 років, тому дії Мін`юсту щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги в повній мірі відповідають вимогам Порядку № 4. Крім того, наголошує, що застосування судами до спірних правовідносин Закону України "Про міліцію" та Порядку № 850 є безпідставним з огляду на те, що на момент звільнення та на дату встановлення інвалідності діяв Закон України "Про Національну поліцію" та Порядок № 4.
03 травня 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у нього виникло з 01 листопада 2017 року - з моменту встановлення ІІІ групи інвалідності, відтак скаржником має бути застосовано законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення інвалідності.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII.
До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" № 565-XII (далі - Закон №565-XII) та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.
Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання вимог зазначеної статті, постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).